Ну не "Б"ютіфул Карпати" ж називати цей пост... )
Подорож наша була тривалою, тому розіб»ю її на кілька постів, тим більше, що це саме логічно робиться.
Навіть зроблю таку передісторію. Чомусь з Карпатами у мене ніколи не складалося. Про своє забите дитинство я мовчу взагалі, але й у дорослому віці не виходило. При чому на межі містики: кілька разів, коли я туди збиралася, в моєму житті траплялися дуже серйозні погані речі. Не буду їх тут переповідати, вже вірте на слово. От лише найлегший - навіть коли на Хом»яка залізти після фесту збиралися, спочатку оголосили штормове попередження, а коли і це мене не зупинило, я звалилася із незрозумілим вірусняком.
Тому до Карпат я підходила повільно, обережними манівцями. То експедиція в Закарпаття, потім зустріч Нового року на Ужоцькому перевалі. І от, нарешті, це сталося. Три тижні в горах. Щоправда, це не був навіть турпохід, а справжнє «матрацництво», вибачте на слові. Проте, можливо, саме відсутність пов»язаних з цим обмежень дало змогу пізнавати райський світ Гір наповну.
Вцілому, подорож досить зімпровізованою, бо навіть у її процесі ми не знали напевне, коли, куди і наскільки. І це було прекрасно! :)
П.С. зверху на фото - просто камінь на Чорногорському хребті, актуально й поетично )