Китайське посольство - поки ще враження свіжі
Так! Так! Так! Я отримала китайську візу!
Не скажу що це було тяжко - багато документів не треба, тільки заповнений формуляр (в одному екземплярі!) + фото + запрошення. Але, на жаль, китайська сторона оригінал запрошення не вислала, а я чекала до останнього (бо з оригіналом могла б просити візу на рік, а так - лише на 3 місяці). 24 лютого літак, весь тиждень 15-18 посольство не працювало. Отже, до відльоту 2 дні, а візи ще не має.
В принципі, китайська віза може бути зроблена за один день. Але за умови подачі документів до 10ї ранку. Отут і починається вся лажа - я в Гронінгені, посольство - в Гаазі. З Гронінгену до Гааги 3 години потягом + деякий час добратись до посольства. Ну якось зовсім не весело виїзжати о п"ятій.
Прибувши в посольство десь о 8.50, я схопилась за голову від довжини черги під візовим відділом. Такого я зовсім не очікувала, адже китайський новий рік вже пройшов, і відповідно туристичний період також (я так думала). До мого відчаю додайте ще й дощ (ну майже кожен раз як я подаю на візу, іде дощ!). Людей з китайськими паспортами почали пропускати без черги, що знову ж таки посилювало моє хвилювання (вже в середині виявилось, що вони всі на легалізацію документів прийшли, тому для візових віконечок погоди не роблять). Десь о 9.10 я не витримала і підійшла до охоронця і слізно почала просити пропустити мене, бо горить. Він мугикнув "Це твоя відповідальність, треба було набагато раніше приїзжати. Не ти одна з іншого міста приїхала. Я подивлюсь, що можна зробити" і здимів (от цікаво, набагато раніше - це як, приїхати в гаагу ввечері і вдосвіта прийти під посольство? ). Через деякий час з"явився знову, виніс декілька парасольок і запропонував їх черзі! Де ви таке бачили? Я - ніде. Знайшов в черзі мене і провів в посольство! 9.кільканадцять - у мене номерок з циферкою 20, а прийняли лише чотирьох. А встигнути треба до 10ти!
Згадавши свій досвід в усіляких інших держустановах і посольствах, я зовсім повісила носа. Але (о, чудо!) 10.10іщосьтам - і я стою коло віконечка. Недаремно китайці славляться працьовитістю. Я ще не бачила, щоб посольство працювало так швидко (звісно впливає мізерна кількість необхідних документів, але приблизно 17 чоловік за годину - це ух!). Змусивши бігти робити копію дозволу на перебування (та що там бігти, ксерокс є в приміщенні посольства, хоч і платний. так само і фотокабінка) мені потім без зайвих питань видали талончик "забрати візу в 11.40". Ура, товариші!
Хочу ще додати, що у візовому відділі 2 поверхи - на першому розташовані прийомні віконечка, а на другому купа стільчиків-диванчиків, є декілька розеток. А ось туалет - нот детектед.
О 12й я вже мала візу, яке щастя! Якось дивно візу в паспорт вклеїли - на зовсім рандомній сторінці. І коштувала 66 євро. Плюс 44 євро за дорогу до Гааги. Але нічого, то оплатить інститут.
Єдине що шкода - в Гаазі цілий день злива, тому по місту погуляти не вдалось. Але нічого, здається мені що це далеко не єдиний мій візит туди. Ще досить дивна штука - я навіть ніде не загубилась. Навіть вважаючи на те, що вже з посольства я їхала зовсім іншим тролейбусом, який на вокзал не йшов (треба було десь змінити лінію, і я до кінця не знала де пересідати). По дорозі подумала - а чому б не зійти тут, зійшла і виявилось що вокзал зовсім близько :)
Отакий вдалий день %)
Не скажу що це було тяжко - багато документів не треба, тільки заповнений формуляр (в одному екземплярі!) + фото + запрошення. Але, на жаль, китайська сторона оригінал запрошення не вислала, а я чекала до останнього (бо з оригіналом могла б просити візу на рік, а так - лише на 3 місяці). 24 лютого літак, весь тиждень 15-18 посольство не працювало. Отже, до відльоту 2 дні, а візи ще не має.
В принципі, китайська віза може бути зроблена за один день. Але за умови подачі документів до 10ї ранку. Отут і починається вся лажа - я в Гронінгені, посольство - в Гаазі. З Гронінгену до Гааги 3 години потягом + деякий час добратись до посольства. Ну якось зовсім не весело виїзжати о п"ятій.
Прибувши в посольство десь о 8.50, я схопилась за голову від довжини черги під візовим відділом. Такого я зовсім не очікувала, адже китайський новий рік вже пройшов, і відповідно туристичний період також (я так думала). До мого відчаю додайте ще й дощ (ну майже кожен раз як я подаю на візу, іде дощ!). Людей з китайськими паспортами почали пропускати без черги, що знову ж таки посилювало моє хвилювання (вже в середині виявилось, що вони всі на легалізацію документів прийшли, тому для візових віконечок погоди не роблять). Десь о 9.10 я не витримала і підійшла до охоронця і слізно почала просити пропустити мене, бо горить. Він мугикнув "Це твоя відповідальність, треба було набагато раніше приїзжати. Не ти одна з іншого міста приїхала. Я подивлюсь, що можна зробити" і здимів (от цікаво, набагато раніше - це як, приїхати в гаагу ввечері і вдосвіта прийти під посольство? ). Через деякий час з"явився знову, виніс декілька парасольок і запропонував їх черзі! Де ви таке бачили? Я - ніде. Знайшов в черзі мене і провів в посольство! 9.кільканадцять - у мене номерок з циферкою 20, а прийняли лише чотирьох. А встигнути треба до 10ти!
Згадавши свій досвід в усіляких інших держустановах і посольствах, я зовсім повісила носа. Але (о, чудо!) 10.10іщосьтам - і я стою коло віконечка. Недаремно китайці славляться працьовитістю. Я ще не бачила, щоб посольство працювало так швидко (звісно впливає мізерна кількість необхідних документів, але приблизно 17 чоловік за годину - це ух!). Змусивши бігти робити копію дозволу на перебування (та що там бігти, ксерокс є в приміщенні посольства, хоч і платний. так само і фотокабінка) мені потім без зайвих питань видали талончик "забрати візу в 11.40". Ура, товариші!
Хочу ще додати, що у візовому відділі 2 поверхи - на першому розташовані прийомні віконечка, а на другому купа стільчиків-диванчиків, є декілька розеток. А ось туалет - нот детектед.
О 12й я вже мала візу, яке щастя! Якось дивно візу в паспорт вклеїли - на зовсім рандомній сторінці. І коштувала 66 євро. Плюс 44 євро за дорогу до Гааги. Але нічого, то оплатить інститут.
Єдине що шкода - в Гаазі цілий день злива, тому по місту погуляти не вдалось. Але нічого, здається мені що це далеко не єдиний мій візит туди. Ще досить дивна штука - я навіть ніде не загубилась. Навіть вважаючи на те, що вже з посольства я їхала зовсім іншим тролейбусом, який на вокзал не йшов (треба було десь змінити лінію, і я до кінця не знала де пересідати). По дорозі подумала - а чому б не зійти тут, зійшла і виявилось що вокзал зовсім близько :)
Отакий вдалий день %)