Про чокнутого кулінара
Мені Сьомін напомінає чокнутого кулінара, якого взяли на роботу, в кались прєстіжний ресторан, що зараз переживає далеко не найкращі часи. Власник йому дав гроші на продукти і сказав робить фірмене блюдо. Ну чокнутий кулінар понакупляв дорогих інгрідієнтів і почав готувать свою страву.
Але ось біда. Хто не попробує його блюдо, всі кажуть щось не то, віддає гівном єслі чесно. На це кулінар дуже обіжався і весь час жалівся власнику ресторана. Що вот, ніхто його не понімає і як взагалі його можуть понімати, коли клієнти ресторана, одна алкашня, що привикла пить портвейн і ригать в подєздах, вони ж кроме таранькі і плавлєного сирка, більше то нічого в житті і не пробували, откуда їм дано понять смак його фірменого блюда.
І від цих слів, багатьом клієнтам ставало стидно. Адже дійсно, вроді шеф-повар хароші використовує продукти, не якісь там дешеві макарони чи шпроти, а елітні, з дьюті-фрі куплені по блату. Тим більше, кулінар казав, що вот осінню должен поїхать в Європу, щоб там оцінили його творєніє.
І поїхав Сьомін до французького рестораного крітіка. Той спробував його фірмене блюдо і сплюнув.Так це ж справжнє гівно, - возмутився він, - що ви тут мені привезли?
А власник ресторана так нічого і не зразумів, бо в нього атріфоровані вкусові рецептори. Поетому жрать гівно будем ще довго.
Але ось біда. Хто не попробує його блюдо, всі кажуть щось не то, віддає гівном єслі чесно. На це кулінар дуже обіжався і весь час жалівся власнику ресторана. Що вот, ніхто його не понімає і як взагалі його можуть понімати, коли клієнти ресторана, одна алкашня, що привикла пить портвейн і ригать в подєздах, вони ж кроме таранькі і плавлєного сирка, більше то нічого в житті і не пробували, откуда їм дано понять смак його фірменого блюда.
І від цих слів, багатьом клієнтам ставало стидно. Адже дійсно, вроді шеф-повар хароші використовує продукти, не якісь там дешеві макарони чи шпроти, а елітні, з дьюті-фрі куплені по блату. Тим більше, кулінар казав, що вот осінню должен поїхать в Європу, щоб там оцінили його творєніє.
І поїхав Сьомін до французького рестораного крітіка. Той спробував його фірмене блюдо і сплюнув.Так це ж справжнє гівно, - возмутився він, - що ви тут мені привезли?
А власник ресторана так нічого і не зразумів, бо в нього атріфоровані вкусові рецептори. Поетому жрать гівно будем ще довго.