Станіслав Лем "Повернення з зірок"
Сіла на минулому тижні перечитати Лема "Повернення з зірок" (якраз попереднім постом нагадало). Через час дійсно читається інакше. Коли я його читала в перший раз в 23 роки, то більше звертала увагу на те, що світ, в який повернувся герой, дуже сильно змінився, і через це йому важко до цього світу адаптуватись. А зараз, коли я прочитала книгу Джудіт Герман про психічну травму, то зрозуміла, що причина не тільки у світі, а й у самому герої. Точніше, в тому, що у нього ПТСР. І частина його проблем з адаптацією - якраз наслідки ПТСР (людині з ПТСР в принципі важко десь адаптуватися). В книзі навіть трохи є про те, звідки у нього той ПТСР взявся.
Тобто проблеми головного героя (і його друга Олафа теж) частково полягають в тому, що він носить у собі травми смерті своїх товаришів. В книзі описуються його флешбеки, деякі навіть по декілька разів. Стосунки героя з майбутньою дружиною дуже нагадують стосунки травмованої людини зі своїм психотерапевтом (в тому числі спроби самогубства). Професійні психологи там, до речі, гівняні.
Сам герой вийшов дуже симпатичним по цінностям.
Сам Лем цю книгу не дуже любив, вважав пересолодженою. Не знаю як з соціологічної сторони, але з психологічної сторони, як на мене, це шедевр. Не так багато художньої літератури описують ПТСР зі сторони людини з ПТСР, причому людини симпатичної.
Тобто проблеми головного героя (і його друга Олафа теж) частково полягають в тому, що він носить у собі травми смерті своїх товаришів. В книзі описуються його флешбеки, деякі навіть по декілька разів. Стосунки героя з майбутньою дружиною дуже нагадують стосунки травмованої людини зі своїм психотерапевтом (в тому числі спроби самогубства). Професійні психологи там, до речі, гівняні.
Сам герой вийшов дуже симпатичним по цінностям.
Сам Лем цю книгу не дуже любив, вважав пересолодженою. Не знаю як з соціологічної сторони, але з психологічної сторони, як на мене, це шедевр. Не так багато художньої літератури описують ПТСР зі сторони людини з ПТСР, причому людини симпатичної.