Лю Цисінь "Спогади про минуле Землі" ("Задача трьох тіл")
Якийсь не дуже великий час тому я прочитала китайську трилогію "Спогади про минуле Землі", ще відому під назвою першого роману з неї "Задача трьох тіл". Фізика мене не дуже цікавить, хоча там і про задачу трьох тіл, і швидкість світла, і багатовимірні простори, і машини-шпигуни, і багато всього іншого, за що ця книга отримала купу престижних фантастичних премій.
Але зараз я буду говорити про соціологію. А саме, які ідеї несе ця книга. Вони мені здаються досить цікавими і відображаючими китайський світогляд.
Перша і головна ідея трилогії - "чужі хочуть нас вбити". Спочатку в якості "чужих" виступають трисоляріанці - істоти, які живуть на планеті сусідньої зоряної системи. Далі в дію вступають інші розвинуті цивілізації, які тільки тим і займаються, що вбивають всі інші цивілізації, до яких можуть дотягтися. Єдиний вихід з цієї мʼясорубки - якось огородитись непроникним коконом (автор придумав якусь систему на основі чорної діри для створення цього кокона). Все інше лише відтягує кінець. Правда, в кінці трохи зʼявляються якісь повертальники, які просять всіх повернутися, щоб всесвіт не зник повністю.
Ідея, що випливає з першої - "чужим не можна вірити". Вони можуть прикидатися лапочками, але як тільки розслабишся, вони одразу почнуть всіх вбивати, геноцидити і таке інше. Детально можна почитати в 3 книзі трилогії.
Окремо зауважу, що "чужим" уваги майже не приділяється. В книгах про розвиток "чужих" мінімально згадується політичний режим "чужих" (звичайно, авторитарний) та їх розмноження (повʼязане зі смертю батьків). І все. Далі можете здогадуватись самі, автора це все не цікавить. Тобто, якась хтонічна сила.
Суспільство Землі теж в розповідях автора трохи дивне. По-перше, автор багато бідкається, що в спокійні часи чоловіки якісь недостатньо мужні. Мужність, на його думку, полягає в тому, щоб першим перебити всіх суперників, захопити їхні ресурси і далі з ними щось робити. Потім автор неодноразово згадує, що вони всі мирні люди. При цьому у середовищі "мирних людей" процвітає смертна кара, яку застосовують до всіх, хто "вибивається". І розвитку якогось суспільного особливо нема, все ті ж люди, все ті ж проблеми.
Окремо зауважу, що проблемам репродукції уваги як завжди не приділяється. Це скоріше особливості статі автора. Але цікаво, що екіпаж космічного корабля, який задумався про те, що можна перевбивати екіпажі всіх інших кораблів і захопити їхнє пальне та запчастини, а потім летіти хтозна-куди, зовсім не думає про те, що до того часу, як вони долетять до якогось більш-менш безпечного місця, члени екіпажу навіть з урахуванням гібернації стануть занадто старими для того, щоб народити здорових дітей (і вони вимруть по дорозі).
Але зараз я буду говорити про соціологію. А саме, які ідеї несе ця книга. Вони мені здаються досить цікавими і відображаючими китайський світогляд.
Перша і головна ідея трилогії - "чужі хочуть нас вбити". Спочатку в якості "чужих" виступають трисоляріанці - істоти, які живуть на планеті сусідньої зоряної системи. Далі в дію вступають інші розвинуті цивілізації, які тільки тим і займаються, що вбивають всі інші цивілізації, до яких можуть дотягтися. Єдиний вихід з цієї мʼясорубки - якось огородитись непроникним коконом (автор придумав якусь систему на основі чорної діри для створення цього кокона). Все інше лише відтягує кінець. Правда, в кінці трохи зʼявляються якісь повертальники, які просять всіх повернутися, щоб всесвіт не зник повністю.
Ідея, що випливає з першої - "чужим не можна вірити". Вони можуть прикидатися лапочками, але як тільки розслабишся, вони одразу почнуть всіх вбивати, геноцидити і таке інше. Детально можна почитати в 3 книзі трилогії.
Окремо зауважу, що "чужим" уваги майже не приділяється. В книгах про розвиток "чужих" мінімально згадується політичний режим "чужих" (звичайно, авторитарний) та їх розмноження (повʼязане зі смертю батьків). І все. Далі можете здогадуватись самі, автора це все не цікавить. Тобто, якась хтонічна сила.
Суспільство Землі теж в розповідях автора трохи дивне. По-перше, автор багато бідкається, що в спокійні часи чоловіки якісь недостатньо мужні. Мужність, на його думку, полягає в тому, щоб першим перебити всіх суперників, захопити їхні ресурси і далі з ними щось робити. Потім автор неодноразово згадує, що вони всі мирні люди. При цьому у середовищі "мирних людей" процвітає смертна кара, яку застосовують до всіх, хто "вибивається". І розвитку якогось суспільного особливо нема, все ті ж люди, все ті ж проблеми.
Окремо зауважу, що проблемам репродукції уваги як завжди не приділяється. Це скоріше особливості статі автора. Але цікаво, що екіпаж космічного корабля, який задумався про те, що можна перевбивати екіпажі всіх інших кораблів і захопити їхнє пальне та запчастини, а потім летіти хтозна-куди, зовсім не думає про те, що до того часу, як вони долетять до якогось більш-менш безпечного місця, члени екіпажу навіть з урахуванням гібернації стануть занадто старими для того, щоб народити здорових дітей (і вони вимруть по дорозі).