Читала нещодавно пост
"Утрата империи как потеря" і там був
коментар з тим, яка внутрішня робота потрібна для розвитку (на прикладі того, що відбувалося між революціями в Україні).
Хотіла спочатку запостити сюди цілком, а потім прочитала ще декілька разів і подумала, що це банальні, але дієві поради, які можна застосовувати будь-кому і будь-де і які зводяться до двох пунктів "спробуй ще раз" і "треба провадити діалог".
По першому все просто. Якщо не виходить - спробуй ще раз. Проаналізуй свої (або не свої) помилки і спробуй ще раз. Знайди однодумців і спробуй ще раз. Коротше "ніколи, ніколи, ніколи, ніколи не здавайся".
А от про другий пункт хочеться написати детальніше саме в контексті поточних подій. Зараз після звільнення (чи окупації, кому як більше подобається) частини Донбасу, переміщення частини людей з Донбасу в інші частини України з’явилася можливість між жителями Донбасу та жителями інших частин України (до того кожен стояв на своїх позиціях і намагався перетягти інших на свій бік). Чи можливий цей діалог після жертв з обох боків?
Почитати на цю тему:
Контакты третьего родаУ чому Україна програє Путіну