Цим випуском хочу продовжити антологію революційної поезії. Попередній, третій, випуск побачив світ 14 травня далекого 2014 року. Світлина твору позначена в моєму архіві датою 27 вересня 2015 року. Цей рік був доволі важким в надновітній українській історії. Після Дебальцівської поразки стало зрозуміло, що війна на Східних Кресах буде довгою і розтягнеться на десятиліття, стаючи таким чином дієвим і багато в чому вианчальним чинником нашого буття. Вуличної поезії в ці часи стає значно менше, вона набуває певною мірою розпукливих рис. В представленому творі невідомий автор торкається болючих тем реакції світової спільноти на злочини Кремля проти людства і людяності. Питання в останній строфі виглядає сумно і риторично.
БОЇНГ-777
В тім літаку було їх майже триста,
Могли б так довго і щасливо жити...
Та нелюди країни-терориста
Усіх їх вклали під могильні плити.
Хтось міг би з них зробити відкриття
Хтось написав би вікопомні вірші...
А від убивць не буде каяття,
Лиш лемент, що там мали бути інші.
Бо що їм нагла смерть чужих дітей -
У них своїх винищує Кумир
Задля кремлівських "фейкових" ідей
Про всеосяжний "русский мир".
Рахунок жертв всі мають континенти
Чи вибухне від гніву світ наразі?
І скільки люду має ще померти,
Щоб врешті-решт відбувся суд в Гаазі.