Революція. Антологія поезії. Другий випуск.

[dexteriuzs]

Сучасна історія відрізняється від минулого тим, що зараз існує величезне море відео- і фотодокументів потічних подій. Великою морокою для майбутніх істориків буде класифікація і перегляд цього матеріалу. Можливо, вони дійдуть висновку, що за величезним валом оцього зорового ряду десь губиться справжня драма історії, що розігрувалася в Києві, а зараз продовжується на східних кресах України. Драма це духовне переживання моменту, що забувається дуже швидко і не тому, що пам'ять ненадійна, а тому, що нова драма постає на місці старої, а можливості душі до переживання більш ніж однієї драми дуже обмежені.

Саме в цьому я бачу цінність моїх публікацій для майбутніх істориків. Самі ці вірші, попре їхній, можливо, не дуже високий рівень нададуть змогу краще зрозуміти драму сучасної історії України.

Цей вірш автор, що підписався Т. Стрілець, опублікував біля входу на Головпоштампт. Його зміст перегукується з відомим віршем Анастасії Дмитрук "Никогда мы не будем братьями...". Виділення грубим шрифтом авторські. Сфотографовано 10 березня 2014 року.

СУСІДАМ

Ну що вам, московити, треба?
Чому ви жадібні і злі?
Чи в вас немає свого неба?
Чи мало рідної землі?

Не спиться вам і не лежиться,
Як в Україні мир і лад.
Усе і мариться, і сниться,
Щоб знищити наш райський сад.

І знов загнати до Сибіру,
Смертельний нанести удар.
Створили ви собі кумира
А нам не треба батько-цар!

Ви первородство в нас крадете
І тягнете у «рускій мір»,
Знов на заклання поведете -
З ягняти виглядає звір.

Від пролиття людської крові
Нехай Господь убереже.
Від вашої, в лапках «любові»
Ми задихаємось уже!

Не треба, щоб з Кремля казали,
Яким шляхом Вкраїні йти.
Ми з росіянами братались,
Та москалі - нам не брати!

Ростіть свої плоди і квіти!
Не зазіхайте на чуже!
Шануйте Божі заповіти,
А воювати - годі вже!

Т. Стрілець.