Революція і марксизм речі несумісні.
Я багато вивчав марксизм. Колись це було необхідно для повалення совка. Зараз це залишилося певною звичкою. Ненависть прив'язує сильніше за кохання. З усього мого вивчення усіляких різновидів марксизму я прийшов до цікавого висновку.
Будь-яка ідеологія має запропонувати людині виправдання її особистого життя тут і зараз. Тобто ідеологія має не тільки пояснити, що і чому було 500, 100, 50 років тому, що і чому буде через 50, 100, 500 років. Також має бути обгрунтування значущості людського особистого життя тут і зараз.
Так от з марксизму випливає егоїстичний гедонізм. Така філософія життя ставить понад усе особисту насолоду. Ти живеш лише доти, доки ти здатен насолоджуватися життям в самому плотському сенсі. При чому зрозуміло, що з віком здатність до насолоди зменшується. Це чиста фізіологія. Тут треба нагадати марксуватим, що їхня ідеологія є послідовним матеріалізмом. Вона повністю виключає життя після смерті. Життя є тільки тут і зараз. З цього випливає, що найбільш розумним життям є банальне пристосування до тих умов, в яких ти живеш і при першій ліпшій нагоді ти маєш крокнути на новий рівень споживання насолод. Через хабарі, через трупи, через голови. Насолода усе виправдовує.
З точки зору послідовного марксизму революція безглузда, бо поки ти борешся, ти втрачаєш час свого життя для насолоди. Можуть заперечити, що боротьба це і є насолода більше за все інше. Це правда, такі люди є. Їх десь 5% в популяції, але 5% революцій не роблять. Революції роблять маси.
З цього випливає і відповідь на запитання, а де комуністи в цій Революції Гідності? Відповідь проста. Вони насолоджуються. Вони гедоністи, вони не витрачають своє життя на безглузде протистояння з Беркутом на Грушевського (очі ж може повибивати!). Вони насолоджуються життям десь на фестивалі в Еквадорі.
Тім лівим, що туди не потрапили, я б порадив не журитися. Все одно до комунізму ви не доживете, а так добре жити як Симоненко у вас розуму не вистачить.
Будь-яка ідеологія має запропонувати людині виправдання її особистого життя тут і зараз. Тобто ідеологія має не тільки пояснити, що і чому було 500, 100, 50 років тому, що і чому буде через 50, 100, 500 років. Також має бути обгрунтування значущості людського особистого життя тут і зараз.
Так от з марксизму випливає егоїстичний гедонізм. Така філософія життя ставить понад усе особисту насолоду. Ти живеш лише доти, доки ти здатен насолоджуватися життям в самому плотському сенсі. При чому зрозуміло, що з віком здатність до насолоди зменшується. Це чиста фізіологія. Тут треба нагадати марксуватим, що їхня ідеологія є послідовним матеріалізмом. Вона повністю виключає життя після смерті. Життя є тільки тут і зараз. З цього випливає, що найбільш розумним життям є банальне пристосування до тих умов, в яких ти живеш і при першій ліпшій нагоді ти маєш крокнути на новий рівень споживання насолод. Через хабарі, через трупи, через голови. Насолода усе виправдовує.
З точки зору послідовного марксизму революція безглузда, бо поки ти борешся, ти втрачаєш час свого життя для насолоди. Можуть заперечити, що боротьба це і є насолода більше за все інше. Це правда, такі люди є. Їх десь 5% в популяції, але 5% революцій не роблять. Революції роблять маси.
З цього випливає і відповідь на запитання, а де комуністи в цій Революції Гідності? Відповідь проста. Вони насолоджуються. Вони гедоністи, вони не витрачають своє життя на безглузде протистояння з Беркутом на Грушевського (очі ж може повибивати!). Вони насолоджуються життям десь на фестивалі в Еквадорі.
Тім лівим, що туди не потрапили, я б порадив не журитися. Все одно до комунізму ви не доживете, а так добре жити як Симоненко у вас розуму не вистачить.