"Незабутній вечір з портвейном на замковій горі" (с)
Якби десь так класі в девятому-десятому мене спитали що я думаю про метал, як напрям в музиці і субкультуру утворену навколо нього, не думаю, що моя відповідь була б розлогою. Метал / хеві / важка музика / хардкор/ альтернатива / неформат (в принципі, це все для мене були речі одного ґатунку і не думаю, що є сенс мені зараз доводити і пояснювати усілякі нюанси і відмінності в цих поняттях) - це все було мені чуже і мало знайоме. На той час, коли всі раптово входять в пубертатний період, починають активно соціалізовуватись і вештатись по всяким субкультурним групам, я не мав жоного знайомого, який би, наприклад, носив довге волосся і слухав "тяжеляк"... ні, я навіть з всіх знайомих мені однолітків не можу пригадати нікого такого. Словом, для мене ці речі були абсолютно маргінальними, малознайомими і далекими. Ну й взагалі, я не міг собі уявити, що молодий поціновувач металу може бути якоюсь нормальною істотою, з нормальної сім'ї. Розуміння словосполучення "нормальна сім'я" якнайширше: від звичайні сім'ї "пролетарські" сім'ї, що живе в хрущовці на 33 м кв. до сім'ї з валовим доходим до в 200 тис. долларів на рік. Наприклад, у всіх нас є бабусі і хай раз на рік ми їх навідуємо. Ну не міг я собі уявити, щоб до бабусі приїхав онук, в бєрцах, у футболці з черпами і довгими немитими патлами!!!
Єдиний раз, коли я, фігурально виражаючись, спробував приміряти на себе чорну футболку, був, коли я невідомо чого зацікавився Мерліном Менсоном. У мене досі є диск, куплений на Петрівці, з написом: Merlyn Menson: Все альбомы в mp3. Не знаю чого то так сталось, але за який час не знайшовши ніяких точок перетину між своїми тогочасними уявленнями про навколишнє і образом Менсона, на диск той і все що з ним пов'язано я забив.
Словом, відповідно до яскраво вираженої контр-культурності, я якось нормально сприймав те, що ця субкультура протиставляє себе широкому загалу. Тобто, в моє невелике бачення металу і його поціновувачів нормально вписувалось те, що вони єбут папсу, прєзірают сістєму, глобалізм, вважають маси тупимі і нєдальокамі і так далі.
Та яке ж було моє здивування, коли потрапивши в Могилянку я побачив, що все це виявляється зовсім не так маргінально як мені здавалось; що металісти - це не сусіди бомжів на "пятчькє" на м. Героїв Дніпра та "підкові" біля м.Контрактова; що це такі ж студенти, які можуть слухати разом з тобою лекції, при чому здається навіть нормальні в спілкуванні люди. Більш того, це не поодинокі випадки, якихось диваків, а їх багато - вони збираються між парами на травичці під ялинками з розстроєною гітаркою, або попивають портв'яшок на лавочках під каштанами. І що найдивніше: всі це сприймають нормально! Ні, в крайньому разі легке іронічне ставлення може бути, але це не заважає нікому з ними бухать в якихось маргінальних наливайках, тусіть на той же падковє і навіть розпивати разом партв'яшок під каштанами. Тобто, якого соціального осуду і неприйняття не відчувається зовсім!
Ні, це не маніфест якогось сноба: "да чіво дакатілся мір!", хоча, я цього не сприймав і вже мабуть не сприйму... Хоча і ставлюсь лояльно.
Парадокс і нерозуміння у мене в іншому. Разом з відкриттям досі невідомих речей, я раптом з'ясував, що металісти - це не якась купка патлатих аутсайдерів, а їх багато! Що метал - це не лише Айрон Мейден і Джудас Пріст. Що існують тисячі усіляких інших груп, купа піджанрів, субжанрів, напрямів, стилів і всякого такого іншого мотлоху. Сервіс Ласт.фм дає більш ніж 16 тисяч варіацій тегів із вживанням слова metal. І у всього цього є сотні тисяч поціновувачів! І ось тут я наткнувся на головний парадокс: як всі ці тисячі однакових патлатих розтатуйованих дядьків, в однакових суворих позах, з кам'яними виразами обличчя, можуть усі разом розповідати про боротьбу з системою, неформат, масси і попсу? А ще сотні тисяч таких же однакових хлопчаків в косухах із немитими хаєрами і майже однаковими поглядами на життя можуть все це сприймати? Що це, як не такий же формат, така ж система? Адже у них є свої лейбли, свої виробники субкультурного стаффу, свої канали зрештою, свої стандарти. Цці типові пози з кам'яними обличчями і схрещеними на грудях руками, патли, татуювання... що, як не черговий формат....
Словом, I don't get it і це все просто від мене дуже далеко.