Just another opinion
Зазвичай я рідко звертаю увагу на внутрішньо-жж-шні події, на зразок "юзер такий-то послав нах юзера такого-то". Надто віртуально і несправжньо виглядає це все, через що і смішно. Хоча, якщо "юзер такий-то набив в реалі морду юзеру такому-то" виглядає майже так само.
Але цього разу напишу, тому що справа стосується не лише чиїхось із кимось суперечок, але й деяких особистих міркувань і пріоритетів.
Деякий час тому зробив для себе висновок, що український сегмент LJ (під українським розумію, здебільшого, україномовну частину, так склалось, вибачайте, кому не подобається), почав розмежовуватись на радикально-налаштований націоналістичний полюс та протилежний йому - націонал-демократичний, з більш яскраво вираженими ліберальними цінностями.
Зізнаюсь, що необачно почав навіть цьому радіти, гадаючи, що так правильніше. Нічого не поробиш, пости деяких юзерів видаються мені вершиною дебілізму. Але радів? обгрунтовуючи це вивченими на усіляких соціологічно-політологічних семінарах фразами, на зразок "ознакою формування зрілого суспільства є багатогранність, плюралізм думок та ідей".
Та тепер новий виток, який вже не можна пояснити оцією поляризацію. Люди, яких мені було цікаво читати, яких знають і поважають в уа-жж, чогось не поділили між собою і почали відкриту конфронтацію. В предмет конфлікту не Одразу ж зазначу, я не схильний щось коментувати на зразок: "це смішно, як так можна, це ж віртуально...". Міру серйозності і віртуальності кожен нехай визначає сам для себе. Я хочу звернути увагу на інше.
Колись, коли я тільки завів собі ЖЖ, я десь місяць вів щоденник, а потім випадково взяв і натрапив на україномвоне ком'юніті. Радощам тогочасного десятикласника, засунутого у самоблокаду не було меж. Кожен, хто розмовляв українською автоматично ставав моїм другом, миттєво завойовував симпатію.
Потім формула поступово зійшла на нівець. Але чи справді варто відмовлятися від неї? Якщо говорити про ЖЖ, і бути відвертим, то україномовний сегмент не такий вже і численний. Він зовсім не великий. Знову ж таки, наскільки це важливо, щоб він виглядав цілісно, вирішувати кожному окремо. Але, знаєте, це виглядає досить таки жалюгідно, ну хоча б для якого-небудь Лук'янінки, чи середньостатистичного руспатика, якщо раптом він спробує так вцілому окинути оком УА-ЖЖ. "Еті хахли, даже мєжду сабой дагаваріцца нє могут" - щось таке.
Тож думка моя буде напрочуд банальною і прозаїчною: ніякі конфронтації і, як наслідок, ділення, відокремлення, розмежування ні до чого хорошого не призводять.
Але цього разу напишу, тому що справа стосується не лише чиїхось із кимось суперечок, але й деяких особистих міркувань і пріоритетів.
Деякий час тому зробив для себе висновок, що український сегмент LJ (під українським розумію, здебільшого, україномовну частину, так склалось, вибачайте, кому не подобається), почав розмежовуватись на радикально-налаштований націоналістичний полюс та протилежний йому - націонал-демократичний, з більш яскраво вираженими ліберальними цінностями.
Зізнаюсь, що необачно почав навіть цьому радіти, гадаючи, що так правильніше. Нічого не поробиш, пости деяких юзерів видаються мені вершиною дебілізму. Але радів? обгрунтовуючи це вивченими на усіляких соціологічно-політологічних семінарах фразами, на зразок "ознакою формування зрілого суспільства є багатогранність, плюралізм думок та ідей".
Та тепер новий виток, який вже не можна пояснити оцією поляризацію. Люди, яких мені було цікаво читати, яких знають і поважають в уа-жж, чогось не поділили між собою і почали відкриту конфронтацію. В предмет конфлікту не Одразу ж зазначу, я не схильний щось коментувати на зразок: "це смішно, як так можна, це ж віртуально...". Міру серйозності і віртуальності кожен нехай визначає сам для себе. Я хочу звернути увагу на інше.
Колись, коли я тільки завів собі ЖЖ, я десь місяць вів щоденник, а потім випадково взяв і натрапив на україномвоне ком'юніті. Радощам тогочасного десятикласника, засунутого у самоблокаду не було меж. Кожен, хто розмовляв українською автоматично ставав моїм другом, миттєво завойовував симпатію.
Потім формула поступово зійшла на нівець. Але чи справді варто відмовлятися від неї? Якщо говорити про ЖЖ, і бути відвертим, то україномовний сегмент не такий вже і численний. Він зовсім не великий. Знову ж таки, наскільки це важливо, щоб він виглядав цілісно, вирішувати кожному окремо. Але, знаєте, це виглядає досить таки жалюгідно, ну хоча б для якого-небудь Лук'янінки, чи середньостатистичного руспатика, якщо раптом він спробує так вцілому окинути оком УА-ЖЖ. "Еті хахли, даже мєжду сабой дагаваріцца нє могут" - щось таке.
Тож думка моя буде напрочуд банальною і прозаїчною: ніякі конфронтації і, як наслідок, ділення, відокремлення, розмежування ні до чого хорошого не призводять.