Антология "Анти-Моська" - 19
УПА ІДЕ
(Маршова повстанська пісня, 1946)
УПА іде, УПА
І ворог утіка,
Бо армія героїв
Нікому не вступа.
Приспів:
Ми УПА не посоромим,
Будем битись до загину
За свободу для народів
І за волю для людини.
«Соборна і вільна» -
Цей клич несе УПА
Гей, армія героїв
Нікому не вступа.
Ми били німака
Й б’ємо більшовика.
Бо армія героїв
Нікому не вступа.
І всюди й все УПА
Покнує врага.
УПАрмія ніколи
Й нікому не вступа.
Гей, хлопці, до УПА
І сміло на врага,
Бо армія героїв
Нікому не вступа.
В ЗАГОРОВІ НА ГОРІ
(Пісня про бій у Старо-Загорівському монастирі на Волині)
8-11 вересня 1943 року відбувся оборонний бій чоти спеціального призначення УПА (командир Андрій Марценюк-«Береза», 49 вояків, 1 ПТР, 3 кулемети і гвинтівки) у Загорівському монастирі Горохівського району проти німецької мотопіхоти, яку підтримували 9 танкеток, 3 літаки. В результаті убито більше 200 німців, загинуло 30 вояків УПА, в тому числі бунчужний «Береза», 12 прорвалися, один вояк УПА-росіянин захоплений і повішений німцями, один поранений кулеметник УПА врятований селянами)
У Загорові на горі
У старім монастирі
У неділю вранці
Та молилися повстанці:
«Благослови, Божа Мати,
На ворогів міцно стати,
Боронити Україну
По-лицарськи - до загину»
«Борітеся, мої діти,
Бідну землю бороніте,
За прикладом мого сина
Встане з мертвих Україна»
В понеділок на світанку
В Загорові блищать танки,
Гудуть авта і літаки -
Облягають німаки.
«Друзі, нумо, гей вставайте,
Монастиря не давайте,
Бороніте Україну!»
«Здобудемо або згинем!..»
Сало дніти у вівторок -
«Їх тисячі, а нас сорок…»
Налягають німаки,
Не даються козаки.
Той ранений вже вчетверте,
Одмагається від смерті -
«Зажди, смерте, хоч хвилину -
Ще зіб’ю одну машину…»
Той під розп’яттям конає
І на Христа поглядає:
«Ти за нас вмер, Божий Сину,
І ми гинем за Вкраїну».
Стало в середу смеркаться -
Залишилось вісімнадцять.
З полеглими попрощались.
Крізь ворожий стрій прорвались.
В Загорові на горі
Спочивають лицарі.
Хрест високий в головах:
«Полягло тут двадцять два»…
Спіть спокійно, друзі милі,
У високій цій могилі,
пі мстимо смерть і руїну,
Здвигнем з мервих Україну.
НАД СТЕПАМИ, НАД ЛІСАМИ
(Пісня про Орлика)
Дмитро Мирон-«Орлик» - один з найвизначніших українських революціонерів-націоналістів. Провідник, організатор, теоретик, ідеолог і бойовий вояк української революції. Крайовий провідник ОУН-Київ, учасник Другого Великого Збору ОУН (революційної), автор маніфесту ОУН-р «Ідея і чин України». Загинув від кулі агента німецької секретної політичної поліції (гестапо) в Києві 25 липня 1942 року у віці 31рік.
Над степами, над лісами,
Понад селами, містами
Орлик молодий знімався -
Він до друзів відзивався:
«Гей, юнацтво ви орлине,
Понад хмари дайте злинем.
Сонце, простір тут і воля,
Вгору кличе орлів доля…»
І на Орлика зов смілий
Тисячі орлят злетіли…
Він підніс їх до ідеї,
Вчив, як працювати для неї.
Він ОУН юнацтво жваве
Кинув сміло в бій кривавий
З ворогами батьківщини
За ідею України.
Сам на чолі друзів линув
Вождь ідеї і вождь чину.
І за милу Україну
У змагу завзятім згинув.
Хоч впав Орлик з рук ворожих,
Та юнацтво враг не зможе.
Не вмре ввіки, не загине
Чин, ідея України
КОЛОМИЙКА
Там під Львівським замком старий дуб стояв,
А під тим дубочком партизан лежав.
Він лежить не дише, так неначе спить,
Золотим волоссям вітер шелестить.
А побіля нього матінка стоїть,
Сльози проливає, й стиха говорить.
“Сину ж ти мій, сину, дитино моя -
були б тя не вбили, якби не війна.
“Було вас у мене п’ятеро синів,
Ти був наймолодший сину мій Андрій.
“Ти був ще маленький батько в бою впав,
Він за Україну голову поклав.
Я ж тебе кохала, я ж тя берегла -
А тепер могила тут буде твоя.
А позаду неї отаман стоїть,
З повним жалю серцем, тихо говорить.
“Ой не плачте, мамо, син героєм став
Він за Україну голову поклав.
Він за Україну, за свій рідний край,
Щоб по Україні не ходив москаль.
Тече річка Тиса, в ній московська кров,
Москалів ми били, будем бити знов.
Там під Львівським замком хрест березовий,
А на тому хресті Тризуб золотий.