Як талановиті українці безталанну Москальщину запліднювали... (5)
Релігійні діячі надали можливість виступити на історичну сцену міцніючої імперії наступній категорії талановитих українців.
В ієрархії наук філософія на першому місці. Поглянемо, що дали російській науці українські філософи.
ЯКІВ КОЗЕЛЬСЬКИЙ (1729-1795?) з Полтавщини, секретар Сенату. На цій посаді здійснив значну просвітню діяльність. Популяризував ідеї французького просвітництва. Дав оригінальні твори та багато перекладів французьких енциклопедистів. Його «Філософськіе предложенія» (1768) вважаються першою основою психіатрії в Росії. За Українською радянською енциклопедією - «ідейний попередник О.Радіщева».
СЕМЕН ГАМАЛІЯ (1740-1822), народжений на Полтавщині, працював у канцелярії московського генерал-губеранатора. «Один з найбільш цікавих представників масонства в Росії» (Д.Чижевський). Блискучий співбесідник, багато перекладів з мов - німецької, французької, польської, латинської. Залишив повний переклад німецького філософа-містика пантеїстичного напряму XVII ст. Якоба Бйоме (J.Böhme) у 22 томах рукописів (!) З свою релігійність і безкорисливість одержав прізвисько «Божий чоловік». Його велике листування має морально-повчальний зміст.
ДАНИЛО ВЕЛЛАНСЬКИЙ-КАВУННИК (1774-1847), син бідного козака-кожум’яки з Борзни (Чернігівщина), родина якого «майже весь час голодувала» (О.Пучківський). Справжній голод почався після смерті батька. Данило дуже прагнув учитися, щоб допомогти матері. Звернувся до повітового лікаря, щоб учив його на фельдшера. «Як будеш фельдшером, коли не знаєш латинської мови?» - відказав лікар. Але переконавшись, яке сильне в Данила бажання вчитися, дістав для нього дозвіл бути присутнім на латинських лекціях для дітей борзненського поміщика. Через рік знав мову так досконало, що лікар направив його до київської Академії, щоб потім поступити до медико-хірургічної школи в Петербурзі. Данило закінчив Академію як найкращий студент. Після навчання в Петербурзі поїхав за кордон. У Німеччині захопився філософією Шеллінга. Повернувшись, отримав кафедру фізіології та патології (1805) і 32 роки працював на цій кафедрі аж до 1837 року, коли осліп.
Д.Велланський-Кавунник - «перший в Росії красномовний представник філософії Шеллінга» (Л.Змєєв). Він перший вніс філософський стиль Шеллінгової школи в російську літературу (Брокгауз-Єфрон). Він мав великий успіх у слухачів, і слава його поширилася далеко за межі академічної школи. Викладав романтичну натурфілософію Шеллінга. «На жаль, Велланським почала цікавитись не тільки публіка, а й російські гнобителі свобідного слова» (Д.Чижевський). Горезвісний Руніч, що руйнував Петербурзький університет (Дмитро Павлович Руніч з 1821 року попечитель Санкт-Петербурзького навчального округу, прихильник посилення релігійності у викладанні, ініціатор звільнення Галича, Арсеньєва, Куніцина, Балугянського та інших професорів, автор проекту цензурного статуту у 1826, засуджений у 1826 за зловживання), брав на перегляд конспекти лекцій Велланського і того врятувало те, що Руніч нічого в них не розумів (Д.Чижевський). Своїм красномовством та захопленням Шеллінговою філософією Велланський здобув популярність і мав серед російської інтелігенції свого часу майже таке значення, як пізніше Віссаріон Бєлінський (П.Мілюков). Усі сучасники визнавали, що глибоко знає природнознавчі науки і вміє викликати в молодих людях бажання систематично думати.
Основні праці: «Біологічне дослідження природи», «Дослідна, експериментальна та умоглядна фізика», «Основний нарис загальної та прикладної фізіології».
ПЕТРО ЛОДІЙ (1764-1829) походив із Пряшівщини (Закарпаття). Належав до найкращих учнів греко-католицької семінарії у Львові. У 1787 став професором логіки, метафізики, етики українського ліцею при Львівському університеті, пізніше - професор філософії, логіки, математики у Краківському університеті. Запрошений (1803) до Петербурга, перший приніс до Росії філософію Канта. Популяризатор попередників Канта - К.Вольфа і Х.Баумастера (раціоналізм). «Логіческія наставленія» П.Лодія (1815) - це «значний крок уперед у порівнянні з його російськими попередниками» (Д.Чижевський). Виступав проти заходів на заборону викладати філософію в Росії. В 1820 році йому заборонили читати лекції з філософії.
Основні праці: «Логічна настанови», «Теорія загальних прав», підручники з етики.