Шкіци до "погромовєдєнія" (2)
... чєм дальше в лєс - тєм толщє партізанє...
У статті KRZYSZTOF PERSAK. Nie tylko Jedwabne (Tygodnik Powszechny nr 45, 10.11.2002) з'ясувалося, що
1) ... Na pograniczu Mazowsza i Podlasia do antyżydowskich wystąpień miejscowej ludności doszło wówczas w ponad 20 miejscowościach - i natężenie tych wypadków każe dostrzec w nich nie odizolowane incydenty, lecz fragment szerszego zjawiska
(На кордоні Мазовії і Підлясся до антиєврейські виступу місцевого населення відбулося тоді в більш ніж 20 містах і інтенсивність цих подій змушує бачити в них не ізольований події, але частина більш широкого явища)
2) Do wybuchu antyżydowskiej przemocy ze strony Polaków doszło w szczególnym czasie i miejscu. W próżni władzy, jaka powstała po wycofaniu się Sowietów, we wsiach i miasteczkach zaczęły spontanicznie powstawać tymczasowe polskie władze i tzw. straże obywatelskie, niekiedy uzbrojone. W pierwszych tygodniach nowej okupacji były one tolerowane przez niemiecką administrację wojskową. Właśnie członkowie tych formacji byli często inicjatorami lub sprawcami pogromów. Pretekstem była zwykle zemsta na rzeczywistych i wyimaginowanych sowieckich kolaborantach, za których uważano en bloc Żydów.W wielu przypadkach uczestnikami pogromów byli ludzie świeżo uwolnieni z sowieckich więzień; np. w Goniądzu członkowie straży obywatelskiej aresztowali 40 "komunistów", których po trzech dniach tortur wymordowali na cmentarzu żydowskim, a ich dobytek zrabowali. Wobec protestu sąsiadów obawiających się pożaru zrezygnowano z pomysłu spalenia więźniów w żydowskiej szkole w centrum miasteczka. Co ciekawe, po paru dniach sami Niemcy rozstrzelali kilku rabusiów.
(Вибухи антиєврейського насильства з боку поляків відбулися в певний час і в певному місці. У вакуум влади, який виник після відходу Рад, у селах і селищах почали стихійно виникати тимчасові польська влада і так звані загони цивільних, іноді сфальсифіковані. У перші тижні нової окупації вони були сприйняті німецькою військовою адміністрацію. Тільки члени цих формувань часто були ініціаторами або винними у погромах. Приводом була помста, як правило, реальним і уявним радянським колаборантам, за кого вони вважали євреїв.У багатьох випадках учасниками погромів були люди, нещодавно звільнені з радянських в'язниць; наприклад, в Гонядзі члени сторожі цивільної заарештували 40 "комуністів", яких після трьох днів тортур вбили на єврейському кладовищі, а їх майно було розграбовано. Після акції протесту сусідів, які побоювалися пожежі, відмовилися від ідеї спалення ув'язнених в єврейській школі в центрі міста. Цікаво, що через кілька днів вони самі німці розстріляли кілька грабіжників).
Кілька зауважень:
1) польский автор визнає антиєврейські погроми з боку поляків як "частину більш широкого явища". Оскільки Львів - то переважно польське місто, то невже поляки зовсім не громили єврєїв у ті три дні? Особливо ті півтисячі кримінальників, яких відпустив з усіх львівських тюрем добряга товариш лейтенант держбезпеки Лерман. Скільки серед них було того самого "шумовиння"? Хто вони за національністю?
2) Опис подій у Гонядзі (Goniądzu) породжує ряд запитань відносно т.зв. "Львівського погрому" -
а) якщо там поляки зорганізувалися у цивільну сторожу, то чи було щось подібне у Львові?
б) якщо там поляки вишукували "комуністів"-євреїв, то чи було щось подібне у Львові?
в) якщо там німці розстрілювали грабіжників, то чи було щось подібне у Львові?
Будемо шукати відповідей...
У статті KRZYSZTOF PERSAK. Nie tylko Jedwabne (Tygodnik Powszechny nr 45, 10.11.2002) з'ясувалося, що
1) ... Na pograniczu Mazowsza i Podlasia do antyżydowskich wystąpień miejscowej ludności doszło wówczas w ponad 20 miejscowościach - i natężenie tych wypadków każe dostrzec w nich nie odizolowane incydenty, lecz fragment szerszego zjawiska
(На кордоні Мазовії і Підлясся до антиєврейські виступу місцевого населення відбулося тоді в більш ніж 20 містах і інтенсивність цих подій змушує бачити в них не ізольований події, але частина більш широкого явища)
2) Do wybuchu antyżydowskiej przemocy ze strony Polaków doszło w szczególnym czasie i miejscu. W próżni władzy, jaka powstała po wycofaniu się Sowietów, we wsiach i miasteczkach zaczęły spontanicznie powstawać tymczasowe polskie władze i tzw. straże obywatelskie, niekiedy uzbrojone. W pierwszych tygodniach nowej okupacji były one tolerowane przez niemiecką administrację wojskową. Właśnie członkowie tych formacji byli często inicjatorami lub sprawcami pogromów. Pretekstem była zwykle zemsta na rzeczywistych i wyimaginowanych sowieckich kolaborantach, za których uważano en bloc Żydów.W wielu przypadkach uczestnikami pogromów byli ludzie świeżo uwolnieni z sowieckich więzień; np. w Goniądzu członkowie straży obywatelskiej aresztowali 40 "komunistów", których po trzech dniach tortur wymordowali na cmentarzu żydowskim, a ich dobytek zrabowali. Wobec protestu sąsiadów obawiających się pożaru zrezygnowano z pomysłu spalenia więźniów w żydowskiej szkole w centrum miasteczka. Co ciekawe, po paru dniach sami Niemcy rozstrzelali kilku rabusiów.
(Вибухи антиєврейського насильства з боку поляків відбулися в певний час і в певному місці. У вакуум влади, який виник після відходу Рад, у селах і селищах почали стихійно виникати тимчасові польська влада і так звані загони цивільних, іноді сфальсифіковані. У перші тижні нової окупації вони були сприйняті німецькою військовою адміністрацію. Тільки члени цих формувань часто були ініціаторами або винними у погромах. Приводом була помста, як правило, реальним і уявним радянським колаборантам, за кого вони вважали євреїв.У багатьох випадках учасниками погромів були люди, нещодавно звільнені з радянських в'язниць; наприклад, в Гонядзі члени сторожі цивільної заарештували 40 "комуністів", яких після трьох днів тортур вбили на єврейському кладовищі, а їх майно було розграбовано. Після акції протесту сусідів, які побоювалися пожежі, відмовилися від ідеї спалення ув'язнених в єврейській школі в центрі міста. Цікаво, що через кілька днів вони самі німці розстріляли кілька грабіжників).
Кілька зауважень:
1) польский автор визнає антиєврейські погроми з боку поляків як "частину більш широкого явища". Оскільки Львів - то переважно польське місто, то невже поляки зовсім не громили єврєїв у ті три дні? Особливо ті півтисячі кримінальників, яких відпустив з усіх львівських тюрем добряга товариш лейтенант держбезпеки Лерман. Скільки серед них було того самого "шумовиння"? Хто вони за національністю?
2) Опис подій у Гонядзі (Goniądzu) породжує ряд запитань відносно т.зв. "Львівського погрому" -
а) якщо там поляки зорганізувалися у цивільну сторожу, то чи було щось подібне у Львові?
б) якщо там поляки вишукували "комуністів"-євреїв, то чи було щось подібне у Львові?
в) якщо там німці розстрілювали грабіжників, то чи було щось подібне у Львові?
Будемо шукати відповідей...