думки про сьогоднішній день в Музеї
Сьогодні до Музею приїзджали три знімальні групи: з "5 канал", "1+1", "ТВі".
У вечірніх новинах лише "1+1" показав мінімально можливий відео-сюжет про Протест колективу Музею проти в.о. ген.директора Міронової, і то - майже в кінці випуску новин, приділивши увагу в першу чергу любовним походенькам сільського голови із Житомирщини та іншим важливим подіям в країні.... Інші канали обмежилися просто
текстовими повідомленнями.
Особисто для мене важливим було побачити музейщиків у конкретних діях і вчинках, бо тема некомпетентного керівництва мусолиться по кабінетах і відділах чи не тих самих пів-року, відколи пані Міронова є в.о. Важливо було побачити дієвими не тільки тих, хто вже має ім"я в мистецькій і науковій спільнотах, а тих - на чию особу може ніхто і не звертав уваги. Сьогоднішні дії, заяви, вчинки не мали координаційного центру, люди діяли експромтом і при цьому - в одному руслі. Цей протест в жодному разі не був запланованим, все робилося спонтанно, на емоціях, а від цього - не зовсім логічно і завершено.
Криза - з грецької означає "суд", в кризовій ситуації проявилося нутро кожного з нас. Хтось забився мовчки в каморку і тремтів за своє нагріте місце, а хтось, хоч і боячись, почав говорити вголос про те, що зачіпає за живе кожного з музейного колективу.
Гроші в цьому світі вирішують багато що. Майже все. Але не можна купити любов і відкупитися від смерті. Якщо ти, конкретно ти, визначив ціну, за яку ти продаєшся, то я тільки можу поспівчувати - ти дуже здешевив, продаючи свою совість. Її потім не відкупиш, вона - безцінна. І якщо ти ще цього не зрозумів, то побачиш наслідки своєї торгівлі на своїх дітях, бо вони - дзеркало своїх батьків.
Я не знаю, чим закінчиться нинішня епопея з нашим Музеєм. Але ця ситуація всеодно вирішиться, анархія і безлад не можуть бути вічними.
Сьогодні в розмові з друзями згадувалися євреї, яких Мойсей водив 40 років там, де шлях займає 2 тижні, щоб за цей час вимерли раби і єгипетські холуї. Ми в дорозі лише 20 років, але сьогоднішні події показали мені, що не такі ми вже й холуї - раз є ті, хто не побоявся підняти свій голос проти Системи, Грошей, Нахабства і Брехні.
Бог в правді. Не біймося.
У вечірніх новинах лише "1+1" показав мінімально можливий відео-сюжет про Протест колективу Музею проти в.о. ген.директора Міронової, і то - майже в кінці випуску новин, приділивши увагу в першу чергу любовним походенькам сільського голови із Житомирщини та іншим важливим подіям в країні.... Інші канали обмежилися просто
текстовими повідомленнями.
Особисто для мене важливим було побачити музейщиків у конкретних діях і вчинках, бо тема некомпетентного керівництва мусолиться по кабінетах і відділах чи не тих самих пів-року, відколи пані Міронова є в.о. Важливо було побачити дієвими не тільки тих, хто вже має ім"я в мистецькій і науковій спільнотах, а тих - на чию особу може ніхто і не звертав уваги. Сьогоднішні дії, заяви, вчинки не мали координаційного центру, люди діяли експромтом і при цьому - в одному руслі. Цей протест в жодному разі не був запланованим, все робилося спонтанно, на емоціях, а від цього - не зовсім логічно і завершено.
Криза - з грецької означає "суд", в кризовій ситуації проявилося нутро кожного з нас. Хтось забився мовчки в каморку і тремтів за своє нагріте місце, а хтось, хоч і боячись, почав говорити вголос про те, що зачіпає за живе кожного з музейного колективу.
Гроші в цьому світі вирішують багато що. Майже все. Але не можна купити любов і відкупитися від смерті. Якщо ти, конкретно ти, визначив ціну, за яку ти продаєшся, то я тільки можу поспівчувати - ти дуже здешевив, продаючи свою совість. Її потім не відкупиш, вона - безцінна. І якщо ти ще цього не зрозумів, то побачиш наслідки своєї торгівлі на своїх дітях, бо вони - дзеркало своїх батьків.
Я не знаю, чим закінчиться нинішня епопея з нашим Музеєм. Але ця ситуація всеодно вирішиться, анархія і безлад не можуть бути вічними.
Сьогодні в розмові з друзями згадувалися євреї, яких Мойсей водив 40 років там, де шлях займає 2 тижні, щоб за цей час вимерли раби і єгипетські холуї. Ми в дорозі лише 20 років, але сьогоднішні події показали мені, що не такі ми вже й холуї - раз є ті, хто не побоявся підняти свій голос проти Системи, Грошей, Нахабства і Брехні.
Бог в правді. Не біймося.