Головний біль апостола Петра
Друге Послання апостола Петра є своєрідним апостольським заповітом для майбутніх поколінь християн. Це був останній лист до малоазійських церков, написаний в Римі напередодні його кончини.
Петро, як батько, боїться і переживає за справу свого життя - молоду Церкву Христову. На щось хороше він благословляє, а від явного зла застерігає - і це зло знаходиться не ззовні, а в середині Церкви!
І воно настільки явне, що у апостола просто не вистачає слів! Маючи й без того пристрасну натуру, в цьому листі він перевершив сам себе, описуючи лукавство перших християн....
***
Петро був простим неписемним рибаком. Людина, яка писала листи під його диктування, явно пом'якшувала аж надто пристрасні апостольські висловлювання, які характеризували деяких християн:
"Вони, як безмовнi тварини, що за своєю природою призначенi на виловлення та знищення, лихословлячи те, чого не розумiють..."
Першими християнами були юдеї. Перебуваючи в Церкві вони часто не розуміли, сенсу своєї віри і спокійно жили за власними пристрастями. Відчувши свободу від традиційної релігії, яку подарував їм Господь, вони не впорались із собою і з захопленням полетіли у всі тяжкі... Своїм "безсмисленим життям" вони сильно спокушали, тих хто мислив і тих, хто шукав:
"Увас будуть лжевчителi, якi внесуть згубнi єресi..."
Петро не був спокушений в тонкощах богослов'я. Та й догматів чітких ще не було, щоб викривати "відхилення" від віровчення тобто - "єресі".
Єресь в його розумінні, то "відхилення" не розумом, а життям християнина від Христа. Людина, яка приймала хрещення могла розділяти "правильну віру", а жити як хотіла, не зважаючи ні на Євангеліє, ні на порядність ні на сумління. Аналогічне лицемірство в юдейському релігійному середовищі так само жорстко, як Петро, раніше критикував Христос:
"Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що уподібнюєтесь розмальованим гробам, які зовні здаються гарними, а всередині повні кісток мертвих і всякої нечистоти..."
Господь жодного разу не засудив елінських розбещених гедоністів, еротичних елівсинських містерій, вакханських п'яних шабашів Риму, хоча все це бачив навколо Себе. Але Він не шкодував гострим Словом юдейських праведних законників, які жили на широку ногу і проповідували при тому велику побожність:
"Ви самі не входите та ішншим не даєте увійти".
Багато хто з них згодом став християнином, вірячи, що Месія втілився виключно для юдеїв, а вони віднині "обрані з обраних"! Мовляв, Христос-Месія звільнив нас від Мойсеєвого Закону, значить Заповідей Божих тепер можна не виконувати.
Красота, та й годі - живи як хочеш тільки з членським квитком Церкви Христової, а благодать приложиться сама собою. Але в Петра таке лицемірство явно не проходило:
"I багато наслiдують їхню розпусту‚ i через них дорога iстини буде в ганьбi. I через користолюбство будуть ловити вас облесливими словами; суд їм давно готовий..."
Маючи авторитет в юдеїв, такі вчителі претендували на першість в Церкві Христовій. Своїм красномовством вони витісняли на периферію простих рибалок-апостолів.
Дух релігійної гордині, лицемірного обрядовірства стрімко проникав у середовище християн. Юдеохристияни, так само як юдейські книжники та фарисеї, критикували язичників, з якими торгували. Користуючись всіма благами елінської цивілізації, вони зневажали римську державу. Вважали злом закони Римської імперії, які їх оберігали від аравійських варварів і дозволяли наживатись на торгівлі...
Язичників у коло обраних юдеохристиян ніхто не допускав. Можна собі уявити наскільки роздутою була у них пиха:
"Це безводнi джерела, iмла та хмари, що їх жене вiтер; для них приготований морок вiчної темряви..."
Якщо привести паралелі із нинішнім часом то стає очевидною наступна картина: є у світі християни, а є мирські нехристі; але й серед християн є православні, а є всі інші; і навіть серед православних є православніші, ніж усі інші. Таким чином "коло богообраних" звузилося до однієї з найбільш православних юрисдикцій у світі!
Інші православні та не неправославні церкви вважають її Церквою, а її очільники та багато вірян інших мають за ніщо, а тих православних, які не розділяють їх поглядів, навіть за християн не рахує.
Багато сучасних хистиян користуються американськими айфонами, а американців вважають найбільшим злом; їздять на європейських автомобілях відпочивати в Європу, а європейців вважають "євросодомом"; користуються усіма благами сучасної цивілізації і переконані, що світ у злі лежить; за американські долари будують храми і кажуть, що Америкою керують жидо-масони...
Що виявляє цей хибний нехристовий дух у Церкві Христовій? Це очевидно - аморальне життя:
"Бо, висловлюючи надуте пустослiв’я, вони ловлять у плотськi похотi i розпусту усіх, якi ледве вiдстали вiд тих‚ що живуть в оманi..."
В чому полягає ця омана?
Деякі християни інших вчили моралі, а самі себе не особливо обтяжували моральними забов'язаннями. Релігійна "ідеологія обраних" проголошує - роби що хочеш - пий, гуляй, вбивай "за віру Христову" тільки тримайся "правильної віри" - і Бог усе простить!
Звичайна боротьба християн за прибутки вплив і владу обростає міфами про особливу благодатність тих чи інших християн. Але насправді обранці Христові це ті, хто разом із Христом стає на коліна перед людиною, щоб допомогти ій встати з колін.
***
Якщо коротко, то про це апостол Петро написав своє останнє послання.
Один читач фб попросив його розтлумачити. А я подумав - навіщо тлумачити, те що й без зайвих слів зрозуміло і без особливих описів очевидно! Хто живе, той усе це бачить сміється, плаче і йде далі з Богом своєю дорогою...