Прогулки безработного
Національно-культурна ідентичність
Питання: Коли політичні діячі говорять українською, а потім переходять на російську - чому росіяни ніколи цього не роблять?
Б.С.Трицький: Пам’ятаєте, як розпався Радянський Союз? А дисидентів? Мені особисто все ясно. Давайте краще введемо поняття «права людини». В Україні навіть права людини мають національний характер, оскільки споконвіку і до нещодавна відстоювалися права людини говорити своєю мовою та жити в своїй державі. Я так скажу - щось відбулось в світі наприкінці 80-х. Щось, що проявилося, зокрема, як хвиля національно-визвольних рухів, що мали жорстокий характер: подекуди жорстокіший, ніж за часів 2-ої світової війни. Щось таке відбувається з культурою… Мій сусід тоді виїхав до Ізраїлю, хоча був радянським лікарем.
Питання: Про що ви?
Б.С.Трицький: Група наукових комуністів розробила програму, яка затверджувалась Міністерством науки і освіти і називалась «Науковий націоналізм». А відомо, що наукового націоналізма немає.
Питання: А науковий комунізм - є?
Б.С.Трицький: Атож. Гегеля читаємо? А наші націоналісти… вольовим актом приписують собі історію і взагалі все, що погано лежить в минулому та метафізичному. А наука ж волі не любить.
Питання: Нічого не зрозуміло.
Б.С.Трицький: Пам’ятаєте Майдан 2004-го? Майдан же стояв саме за українську ідентичність. Тому почну з Гєгєля: що культивує Ющенко? Ющенко вважає, що треба поділяти справжню українську мораль, тоді в нас буде українське право, тоді в нас буде українське щастя.
Питання: А до чого тут Гєгєль?
Б.С.Трицький: Ви можете побачити, що Гєгєль думав абсолютно не так, як Ющенко. Гєгєль починає з права, а не з моралі. Мораль вбивається в тіло людини тортурами та тілесними покараннями, а отже - законом. Тому треба йти від права до моралі, а не навпаки. Бо конституції роблять не для янголів, а для дияволів, як сказав Кант.
Питання: Може ще трохи про Ющенко, бо вже шось змішалось…
Б.С.Трицький: Ющенко оточує себе справжніми українцями, щоб українськість нести в маси, а право… Немає права. В результаті - непотизм, корупція - так проходить слава мирська.
Питання: А як вийти з кайданів національного? Необхідна ж модернізація…
Б.С.Трицький: Те, що виходить за рамки національного, потребує міфологізації. Зникла науково-популярна література, натомість з’явилась купа літератури з міфотворчості. Відбулася дераціоналізація певного прошарку суспільства. І тут виникає центр суті та найпевніша точка проблеми. Культурна ідентичність - це переживання-осмислення наштовхується на проблему культурної унікальності. Якщо ми захочемо вичерпати повністю культурну ідентичність, то як же тоді провести модернізацію?
Питання: Власне, як же?
Б.С.Трицький: Згадаймо Підмогильного. Радянський Союз культивував науку. В творі Підмогильного молодий вчений на тлі українізації робить кар’єру. У директора його інституту є донька на виданні. А вчений закоханий в щиру сільську українську дівчину. Вчений вагається - кохана з села, а кар’єри хочеться, хоч донька директора и підстаркувата вже. І каже другові: «Що кохання? Це - старе. А от наука - тут завжди нове!». Так от, коли ми практикуємо своїм життям національно-культурну ідентичність, то виникає питання, як вийти за її межі. Ідентичностей же багато, а сил все менше…Все було б просто, якби не мова.
Питання: А якою ж мовою говорити?
Б.С.Трицький: Якщо моя мовна автентичність протирічить вашій національно-культурній ідентичності, то проблем не уникнути. Мова є дім буття. Рідна мова це та, до якої звикло ваше тіло, в якому воно орієнтується. На такій мові є можливим нередукований культурний смисл, який важко раціоналізувати, але можна переживати, практично як тілесний досвід.
Питання: Як можна бути Штраусом у Віденський громаді, і стати універсально значимим?
Б.С.Трицький: Давайте введемо ще одне поняття - самосвідомості як уваги до власних актів усвідомлення. Чим глибше ви переживаєте культурну ідентичність, тим сильніше ви здатні переживати самоусвідомлення. Чим більше ви відчуваєте свою приналежність до унікального, тим більш доступне для вас переживання універсального. Така от діалектика. Хто не може «сісти» на якусь ідентичність, тому, звичайно важче. Але спасіння треба шукати там, звідки виходить небезпека. Тому не лапайте національно-культурну ідентичність руками - не ми її створювали і не нам її мацати. Але вона є, це точно. І вона міняється важко і тяжко.
Питання: Але якщо йти за Юнгом… Як же бути з Юнгом?
Б.С. Трицький: З ким, перепрошую? Ага, з Юнгом. Йдіть з ним. Скажу лише, що марксизм - це добре.
Питання: А римляни? А варвари?
Б.С.Трицький: Усвідомлення національного тут важливе як акт самосвідомості. Про національне ми ж не говоримо зараз, говоримо про національно-культурну ідентичність, чи не так?
Питання: Ви впевнені?
Б.С.Трицький: Нація виникає разом з громадянським суспільством. Так вона виникає у Гєгєля, зокрема. Разом з цим виникає і сильне самоусвідомлення національного. І от нації виникають як мовні угрупування.
Питання: А є в нас громадянське суспільство?
Б.С. Трицький: Так, мені пора. Дякую, до побачення.