Януковичу готують долю Лукашенка
Originally posted by lesyaorobets at Януковичу готують долю Лукашенка
Два десятки автівок, що супроводжували Путіна до палацу українського Президента, на Януковича враження не справили. Очікуваного результату ВВП не досяг - якщо й відбулася розмова між двома лідерами про вступ України до митного союзу, то лише неофіційно. Причина проста - російський прем’єр сприймає його як перспективу інкорпорації (об’єднання української економіки з російською під «мудрим проводом» сусіда). А Янукович - як винятково економічну складову і шанс поторгуватися з Євросоюзом.
Кремль звично прагне використати Януковича - як і Лукашенка свого часу - у ролі тарану для просування своїх інтересів. Початок наче був вдалим- Харківські домовленості потішили сподівання про геополітичний бліцкриг та невідкладне відновлення могутності Росії. З огляду на прогноз З. Бжезинського, який стверджував, що без України нема сенсу мріяти про відновлення імперії.
Утім, наразі ситуація змінилася. Янукович почуває себе лідером і господарем. А продовження надто «дружньої» до північного сусіда політики такому іміджу, м’яко кажучи, не сприяє. Рейтинг у нього - далеко не Лукашенківський (поки не маємо білоруських доріг, чистоти на вулицях та порядку) й українське суспільство куди вимогливіше та звичне до політичних свобод. Отже, етап безпробудної дружби минає. Тому незабаром чекаємо на російських каналах фільмів про темні плями з минулого нашого Президента. Сезон розслідувань і «викриттів» розпочнеться, орієнтовно, восени.
Віктор Федорович розглядав митний союз винятково як економічне партнерство. Також дружба була вигідна українському Президенту лише як «страшилка» для європейців з огляду на їх традиційну «швидкість» у виконанні обіцянок. Іншими словами, якщо тема зникне зовсім - важко буде й з одними, й з іншими. Власне, обіцяти одружитися - не означає одружуватися. Знову ж таки - Харківські угоди, тобто поведінка росіян після них, це чітко показали. Головний виклик у тому, чи зможе вести таку гру команда Президента в умовах наближення парламентських виборів та власну неоднорідність.
Януковичу настав час повторювати долю Кучми - від лобіста Росії до її прихованого опонента, що шукає інтеграції із західними економічними та політичними блоками.
До речі. Геополітичні успіхи Кремля - головний коник у президентських перегонах між Медведєвим і Путіним. Не здивуюся, якщо Дмитро Анатолійович завітає до нас на День Перемоги. Із новими, ще цікавішими пропозиціями :).
Два десятки автівок, що супроводжували Путіна до палацу українського Президента, на Януковича враження не справили. Очікуваного результату ВВП не досяг - якщо й відбулася розмова між двома лідерами про вступ України до митного союзу, то лише неофіційно. Причина проста - російський прем’єр сприймає його як перспективу інкорпорації (об’єднання української економіки з російською під «мудрим проводом» сусіда). А Янукович - як винятково економічну складову і шанс поторгуватися з Євросоюзом.
Кремль звично прагне використати Януковича - як і Лукашенка свого часу - у ролі тарану для просування своїх інтересів. Початок наче був вдалим- Харківські домовленості потішили сподівання про геополітичний бліцкриг та невідкладне відновлення могутності Росії. З огляду на прогноз З. Бжезинського, який стверджував, що без України нема сенсу мріяти про відновлення імперії.
Утім, наразі ситуація змінилася. Янукович почуває себе лідером і господарем. А продовження надто «дружньої» до північного сусіда політики такому іміджу, м’яко кажучи, не сприяє. Рейтинг у нього - далеко не Лукашенківський (поки не маємо білоруських доріг, чистоти на вулицях та порядку) й українське суспільство куди вимогливіше та звичне до політичних свобод. Отже, етап безпробудної дружби минає. Тому незабаром чекаємо на російських каналах фільмів про темні плями з минулого нашого Президента. Сезон розслідувань і «викриттів» розпочнеться, орієнтовно, восени.
Віктор Федорович розглядав митний союз винятково як економічне партнерство. Також дружба була вигідна українському Президенту лише як «страшилка» для європейців з огляду на їх традиційну «швидкість» у виконанні обіцянок. Іншими словами, якщо тема зникне зовсім - важко буде й з одними, й з іншими. Власне, обіцяти одружитися - не означає одружуватися. Знову ж таки - Харківські угоди, тобто поведінка росіян після них, це чітко показали. Головний виклик у тому, чи зможе вести таку гру команда Президента в умовах наближення парламентських виборів та власну неоднорідність.
Януковичу настав час повторювати долю Кучми - від лобіста Росії до її прихованого опонента, що шукає інтеграції із західними економічними та політичними блоками.
До речі. Геополітичні успіхи Кремля - головний коник у президентських перегонах між Медведєвим і Путіним. Не здивуюся, якщо Дмитро Анатолійович завітає до нас на День Перемоги. Із новими, ще цікавішими пропозиціями :).