Книга "Совесть". Наталия Горишная. Поэтические переводы с Владимира Нарбута
Первоисточник:
Сучасна українська поезія. Наталія Горішна
…
Книга Н.В. Горішної „Совість...” підіймає завісу небуття над іменем незаслужено забутого українського російськомовного поета Володимира Івановича Нарбута.
Прізвище на Черкащині знакове, чи не так? Зразу ж згадується наш сучасник народний художник України Данило Георгійович Нарбут, який не так уже й давно пішов від нас у вічність, і його батько Георгій Іванович Нарбут - перший ректор Української Академії мистецтв. Володимир Іванович (рідний брат Георгія) - це могутня гілка творчої династії Нарбутів, котра є національною гордістю України. Пам’ятаймо про це!
Ось як згадувала Володимира Івановича вдова Осипа Мандельштама Надія: „Панич, хохол, гетьманський нащадок, ослабла парость могутніх і жорстоких людей, він залишив купу віршів, написаних російською, але просякнутих українським духом”.
Віднаходячи поезії В.Нарбута, які дивом уцілили у вогні революцій, воєн і репресій, перекладаючи їх на українську мову, коментуючи і роз’яснюючи рядки, часто не зрозумілі сучасному читачеві, Наталія Горішна змогла побачити (а можливо, відчути чуйним серцем і аналітичним, прискіпливим розумом справжнього дослідника), що живописний зір у братів Георгія і Володимира Нарбутів був записаний у спорідненому генетичному коді, тільки ось проявлявся він у художника і у поета по-різному.
Ми вже згадували у цій статті, як винищувався на початку ХХ століття цвіт української нації на прикладі застреленого у темному провулку Олександра Мурашка. Така ж доля спіткала і братів Нарбутів: Георгій раптово помирає у 34 роки від тяжкої хвороби нирок, якою раніше не хворів (дослідники говорять про навмисне отруєння), Володимира засуджують до п’яти років таборів (звинувачуючи в контрреволюційній діяльності та в націоналізмі), але з Магадану він уже не повернувся. Річ у тім, що Володимир був інвалідом: мав прострелені легені (ліва легеня не функціонувала), кисть лівої руки була ампутована, він накульгував. З такими влада не церемонилася, адже вони не могли повноцінно працювати. Зібравши всіх інвалідів на одну баржу, її вивели в Охотське море і підірвали…
Побутує думка, що книгу поезій, на відміну від прозової, можна читати в будь-якій послідовності, з будь-якої сторінки. Стосовно книг Наталії Горішної - не раджу це робити. Повірте, Ви багато втратите. Її книги завжди ретельно продумані і чітко структуровані. Немає випадковості ні в ілюстраціях, ні в назвах розділів, ні в їх розташуванні. Так, розділи книги «Право на весну» проілюстровані саме тими шедеврами світового малярства, вірші-двійники яких ми знаходимо в книзі. Логіка переростає в широкий асоціативний ряд, що, вочевидь, помітить вдумливий читач.
Книга „Совість...” складається із передмови „Рукописи не горять” (докладної розвідки життєвого і творчого шляху В.І. Нарбута), а також трьох поетичних розділів, вірші і переклади з них подаються паралельно. Напруга думок та почуттів зростає від вірша до вірша, від розділу до розділу. „Гобелен” (пейзажна поезія), „Червоні троянди” (воєнно-революційна тематика) і, врешті, „Двійник” (вражаюча за глибиною і внутрішнім надривом інтимно-філософська лірика). Голосом із вічності звучить післямова, за яку взято останній лист Володимира Нарбута до дружини (хто ж знав тоді - що останній…) «Совість…» щедро ілюстрована рідкісними світлинами родини Нарбутів, а ще малюнками Георгія Нарбута за мотивами віршів брата-поета.
Зазначимо, що Наталія Горішна написала і видала книгу „Совість...” власним коштом до 120-ї річниці від дня народження Володимира Івановича Нарбута, розуміючи, що в усі часи саме поети були совістю епохи. Ця робота була вельми непростою, не говорячи вже про матеріальні витрати. Адже в жодній із бібліотек нашого міста /Черкаси/ немає зовсім ніяких матеріалів, що стосуються Володимира Нарбута. Його ім’я не зазначене навіть в каталогах, вірніше, його в них не було до цієї книги - бо Н.В. Горішна люб’язно подарувала свою книгу усім бібліотекам Черкас. Щодо Інтернету, то й там невеличка довідка про В.Нарбута переходить із одного сайту на інший; інформації, як і самих творів В.Нарбута, - обмаль.
…
Сучасна українська поезія. Наталія Горішна
…
Книга Н.В. Горішної „Совість...” підіймає завісу небуття над іменем незаслужено забутого українського російськомовного поета Володимира Івановича Нарбута.
Прізвище на Черкащині знакове, чи не так? Зразу ж згадується наш сучасник народний художник України Данило Георгійович Нарбут, який не так уже й давно пішов від нас у вічність, і його батько Георгій Іванович Нарбут - перший ректор Української Академії мистецтв. Володимир Іванович (рідний брат Георгія) - це могутня гілка творчої династії Нарбутів, котра є національною гордістю України. Пам’ятаймо про це!
Ось як згадувала Володимира Івановича вдова Осипа Мандельштама Надія: „Панич, хохол, гетьманський нащадок, ослабла парость могутніх і жорстоких людей, він залишив купу віршів, написаних російською, але просякнутих українським духом”.
Віднаходячи поезії В.Нарбута, які дивом уцілили у вогні революцій, воєн і репресій, перекладаючи їх на українську мову, коментуючи і роз’яснюючи рядки, часто не зрозумілі сучасному читачеві, Наталія Горішна змогла побачити (а можливо, відчути чуйним серцем і аналітичним, прискіпливим розумом справжнього дослідника), що живописний зір у братів Георгія і Володимира Нарбутів був записаний у спорідненому генетичному коді, тільки ось проявлявся він у художника і у поета по-різному.
Ми вже згадували у цій статті, як винищувався на початку ХХ століття цвіт української нації на прикладі застреленого у темному провулку Олександра Мурашка. Така ж доля спіткала і братів Нарбутів: Георгій раптово помирає у 34 роки від тяжкої хвороби нирок, якою раніше не хворів (дослідники говорять про навмисне отруєння), Володимира засуджують до п’яти років таборів (звинувачуючи в контрреволюційній діяльності та в націоналізмі), але з Магадану він уже не повернувся. Річ у тім, що Володимир був інвалідом: мав прострелені легені (ліва легеня не функціонувала), кисть лівої руки була ампутована, він накульгував. З такими влада не церемонилася, адже вони не могли повноцінно працювати. Зібравши всіх інвалідів на одну баржу, її вивели в Охотське море і підірвали…
Побутує думка, що книгу поезій, на відміну від прозової, можна читати в будь-якій послідовності, з будь-якої сторінки. Стосовно книг Наталії Горішної - не раджу це робити. Повірте, Ви багато втратите. Її книги завжди ретельно продумані і чітко структуровані. Немає випадковості ні в ілюстраціях, ні в назвах розділів, ні в їх розташуванні. Так, розділи книги «Право на весну» проілюстровані саме тими шедеврами світового малярства, вірші-двійники яких ми знаходимо в книзі. Логіка переростає в широкий асоціативний ряд, що, вочевидь, помітить вдумливий читач.
Книга „Совість...” складається із передмови „Рукописи не горять” (докладної розвідки життєвого і творчого шляху В.І. Нарбута), а також трьох поетичних розділів, вірші і переклади з них подаються паралельно. Напруга думок та почуттів зростає від вірша до вірша, від розділу до розділу. „Гобелен” (пейзажна поезія), „Червоні троянди” (воєнно-революційна тематика) і, врешті, „Двійник” (вражаюча за глибиною і внутрішнім надривом інтимно-філософська лірика). Голосом із вічності звучить післямова, за яку взято останній лист Володимира Нарбута до дружини (хто ж знав тоді - що останній…) «Совість…» щедро ілюстрована рідкісними світлинами родини Нарбутів, а ще малюнками Георгія Нарбута за мотивами віршів брата-поета.
Зазначимо, що Наталія Горішна написала і видала книгу „Совість...” власним коштом до 120-ї річниці від дня народження Володимира Івановича Нарбута, розуміючи, що в усі часи саме поети були совістю епохи. Ця робота була вельми непростою, не говорячи вже про матеріальні витрати. Адже в жодній із бібліотек нашого міста /Черкаси/ немає зовсім ніяких матеріалів, що стосуються Володимира Нарбута. Його ім’я не зазначене навіть в каталогах, вірніше, його в них не було до цієї книги - бо Н.В. Горішна люб’язно подарувала свою книгу усім бібліотекам Черкас. Щодо Інтернету, то й там невеличка довідка про В.Нарбута переходить із одного сайту на інший; інформації, як і самих творів В.Нарбута, - обмаль.
…