(no subject)
Не стільки про Жванецького-Бабеля-Ільфа-Петрова
Людей, що створили Одеській Текст. Зберігали міську легенду, гвару, гумор, колорит. Яких вже нікому ніколи, жодними перейменуваннями не відірвати від міста. Ані міста - від них.
Менше з тим.
Нарахував зараз 41 (сорок одну!) вулицю - імені лавреата Сталінської премїї, кавалєра п'яти Орденів Леніна, Героя Соціалістичної Праці, видатного члена КПРС, члена ЦК КПУ, Міністра освіти УРСР, Голови Верховної Ради УРСР, автора слів Гімну УРСР - Павла Тичини.
Прохання киян перейменувати нарешті проспект П.Тичини вже близько півтора року залишається без узгодження. Ось:
https://suspilne.media/kyiv/454269-kiani-prosat-perejmenuvati-prospekt-pavla-ticini-peticia/
Доречі, підрахував на пальцях:
Провулок Жванецького - який своїми текстами, що розповсюджувались від Чорного моря до Білого, зробив для розвалу СРСР (+ звільнення колишніх республік) більше, ніж всі малохольні опозиціонери, що чекали на «пєрємєни», - провулок Жванецькогобув так названий за часів патріота-президента Ющенка.
Проспект Тичини - за часів Брєжнєва.
Нічого такого це, може, і не означає, - так, делікатні подробиці, для порівняння.
Черга, думається, тепер за вулицею Бруно Шульца в Дрогобичі. Письменника, що почав розвивати свою творчість підчас польско-української війни - на польській мові (не будем також уточнювати на чиїй стороні) - де йдеться про одне чарівне польсько-єврейське містечко і життя. За часів радянської окупаціі - малював сталінськи плакати. А за часів німецької - фрески для есесівця і т ін.
Факти, звісно, як і все, залежать від інтерпретації. І бажання.
Тим більше, вулиця Бруно Шульца, як і провулок Жванецького, теж існує недовго - нема чого і звикати.
«…гори і хата!».
Коменти відключені.