Гість
Склалось досить негативне враження від промов патріарха Кирила. Хоч він і не говорив так різко як Алексій ІІ, але по суті, за змістом, його заяви ще більш свідчать про незнання української ситуації, небажання бути патріархом для всіх, а не тільки для росіян. Він, нехай і дуже інтелігентно і т.д., але говорить про політику, про той самий цезаропапізм з яким сучасне православ’я вже наче починає прощатися, всі ці російські імперіалістичні ідеї, замасковані філософією Дугіна і т.д., це набагато більш неприємно, ніж прямі заклики до єдності братьских народів у "святій трійці", які нічого крім сміху не викликають.
Лінія Кирила - це лінія відстоювання своїх інтересів, лінія абсолютно неправославна, бо ізоляціоністська, а Православ’я повинне бути відкрите, боятися йому нічого. Це лінія утримання і закріплення позицій, хоча він мав шанс діяти інакше - завоювати нові "території", розширити місію і роль УПЦ тут. Втім, йому очевидно важливіший його імідж у Росії, ніж успіх христової місії і єдність Церкви в Україні.
Одним словом - це все дуже небезпечні тенденції, і тепер дуже важливо яку позицію будуть займати українські архієреї, чи будуть вони протидіяти цим явним спробам впливу, чи ні. Цікаво, чи втратить УПЦ своє права. За останній рік не було рукоположено жодного архієрея і це змушує задуматись (у попередні роки їх рукополагали по 10).
Особливо неприємне враження він склав як особистість, своєю манерою спілкування. Приховані підколки, "напористість", відсутність смирення у словах (там, де він говорить не про якісь дійсно істини, а про речі досить неоднозначні), він дійсно виглядає як менеджер якоїсь фірми чи політик, а не як духовна особа. Це повна протилежність митрополита Володимира.
*
Позитивне теж є - я пересвідчився, що інтелект у патріарха досить пристойний. Ніхто з розкольницьких лідерів з ним не зможе позмагатись у богословському диспуті, гадаю що УГКЦ так само. Це викликає певну повагу. Але все одно він сприймається як православний лідер, людина шанована і хороша, але чужа для нас. Навіть більш чужа ніж патр. Варфоломій, десь на рівні якихось сербських чи албанських предстоятелів. У них інші проблеми, інший світогляд, інші акценти у богослов’ї. Хоч вони - це однозначно те ж православ’я, що і нас.
Також він непогано говорив про те, що не стосується політики - поняття аскези, про місію серед молоді і т.д. Як з проповідником з ним теж ніхто з лідерів інших українських конфесій зрівнятися не може. Тут навіть митр. Володимир поступиться, бо в нього немає такого вміння говорити до нецерковної аудиторії.
*
Залишається дочекатися кінця візиту і подивитись, чи будуть якісь видимі його результати для остаточного висновку.