Це бомба.
Я не люблю Вендерса. Я не люблю танець як мистецтво. Власне, я не бачу там мистецтва. Не бачив до.
Це щось неймовірне. І нехай якісь тітоньки позаду шепочуть: "фу, які вони гидкі", "це що таке? це фільм про балет?", якийсь хлопець попереду корчиться зі сміху, але ти розумієш. Навіть не розумієш інтелектуально, все таки я поняття не маю про мову танцю, але відчуваєш інтуїтивно й емоційно. А чого варта пластика, лінії, ритми... Я був би щасливий, якби міг створювати таку тілесну пластику, малюючи композиції. І як багато там передається, значно більше, ніж можна було сказати словами. Навіть те, що словами сказати не можна. Там показано все. Всі вічні теми мистецтва, увесь діапазон почуттів, життя самої Піни.
І це не фільм Вендерса. Як на мене, то він виконав суто технічну роль. Просто дав зазирнути у світ, створений Піною Бауш.
Я б не сказав, що фільм мені неймовірно сподобався. Це не фільм, зрештою. Його не можна порівняти з художніми картинами. Але він точно вразив. Несподівано. Можна лише уявляти, як це вживу. На "Кафе Мюллер" я би точно сходив... Музика чудова. Особливо Джун Міяке.
Click to view