Осоромлення віри
Осоромлення віри
Будучи неабияким богословом XXI століття, вводжу новий богословський термін: «осоромлення віри». Російською «постыжение веры» (це як «постижение», тільки через трохи іншу букву) - в україномовному та російськомовному Гуглі цього терміну поки що немає. Поки що.
Осоромлення віри - це коли ти, наприклад, віриш у чудесне сходження Благодатного Вогню (сходить лише православним як один з доказів істинності православ’я - так у церковних книжках читав), а потім виявляється, що він запалюється просто від лампадки.
Це коли віриш у чудесне відображення улюбленої ікони на склі кіоту, а потім виявляється, що це досить поширений природний процес переносу свинцю з фарби. https://www.religion.in.ua/news/ukrainian_news/11193-kievskij-igumen-ikonopisec-obyasnil-znamenitoe-chudo-svyazannoe-s-ikonoj-prizri-na-smirenie.html
Це коли віриш, що Церква ніколи не помиляється при канонізації святих, а потім - бац! Святий Імператор Микола II... І новомучеників туди-сюди зі святців.
Це коли віриш, що на щовечірніх «вичитках» у твоєму храмі відбувається вигнання з людей бісів, а потім виявляється, що то просто спектаклі. (А невіруюча однокурсниця колись тебе про це попереджала!)
І перелік різних священних бабських байок можна продовжувати й продовжувати. Ледь не кожен день взнаєш про якусь нову. Найсвіжіша - фейк про те, що Серафим Саровський начебто годував ведмедя. Вигадка якоїсь тодішньої монахині. Тепер ікони перемальовувати? Ага, зараз!! Те ж саме про його падіння з дзвінниці, молінні на камені, побиття розбійниками і т.д.
І чим захопленіше розказуватимеш людям про різні православні «чудеса», тим більша ймовірність почути потім від них та/чи від самого себе «ну ти й лошара!».
Але особливо круте осоромлення віри сталося не так давно у Чернівецькій області. Почитайте спочатку оце: https://podrobnosti.ua/617490-v-chernovitskoj-oblasti-na-stene-selskogo-kluba-projavilas-ikona.html
О. Владимир, настоятель прихода с. Шиловцы (УПЦ МП): «- Господь диво відкриває… не там, де його шукають, а там, де його не чекають і не шукають. І це дійсно дивне діло Боже, яке проявилося в тому, щоб це місце, оскільки воно було давно освяченим, щоб воно знову освятилося.» Та й враження інших православних за цим посиланням.
«- Це справжнє диво, яке важко пояснити, - каже отець Георгій, священик з Шилівців. - Хоча образ і не дуже чіткий, але фотоапаратура дає добре зображення, і, крім цього, миряни бачили вночі світлий німб навколо голови Богоматері» https://molbuk.ua/top_news/21340-obraz-bogomateri-zjavivsja-na-stini-klubu.html
А потім виявилося, що то було оце: https://odesa.depo.ua/ukr/odesa/v-chernivetskiy-oblasti-selyani-spriynyali-plyami-vid-sechi-20012016144400
Як ми бачимо, істина тут народилася у спорі. Причому у наймотивованішому - фінансовому. Варто взяти на озброєння.
Отже, канонічні клірики навіть не здатні відрізнити Божу благодать від людських сцяків, але при цьому твердо впевнені, що у їхніх конкурентів з УПЦ КП ніякої благодаті немає.
То було ще не найстрьомніше осоромлення віри. Бо ось індійська історія: «В 2012 г. из ступней статуи Христа в Мумбаи начала сочиться вода. Эту «святую воду», часть которой была выпита, рассматривали как чудо, и сотни католиков стекались поклониться этому месту. К несчастью, индийский скептик Санал Эдамаруку обнаружил, что «чудо» объяснялось сантехническими проблемами: из-за засорившейся канализационной трубы в близлежащем туалете основание статуи впитало зараженную фекалиями воду, которая затем и стала сочиться возле ног Христа. Казалось бы, вопрос решен, но разгневанные верующие обвинили Эдамаруку в нарушении индийских законов об оскорблении религиозных чувств. Чтобы избежать тюремного срока, ему пришлось уехать из страны и стать беженцем от суеверия.» Джеррі Койн
«Бо Писання говорить: “Усякий, хто вiрує в Hього, не осоромиться”.» (Рим. 10:11) Про віру у всілякі вогні, відбитки, настінні знаки та водоточення цього не сказано. Сім раз перевір - один раз повір. Бо, як казав один доцент, "моя голова - не кошик для сміття".
Будучи неабияким богословом XXI століття, вводжу новий богословський термін: «осоромлення віри». Російською «постыжение веры» (це як «постижение», тільки через трохи іншу букву) - в україномовному та російськомовному Гуглі цього терміну поки що немає. Поки що.
Осоромлення віри - це коли ти, наприклад, віриш у чудесне сходження Благодатного Вогню (сходить лише православним як один з доказів істинності православ’я - так у церковних книжках читав), а потім виявляється, що він запалюється просто від лампадки.
Це коли віриш у чудесне відображення улюбленої ікони на склі кіоту, а потім виявляється, що це досить поширений природний процес переносу свинцю з фарби. https://www.religion.in.ua/news/ukrainian_news/11193-kievskij-igumen-ikonopisec-obyasnil-znamenitoe-chudo-svyazannoe-s-ikonoj-prizri-na-smirenie.html
Це коли віриш, що Церква ніколи не помиляється при канонізації святих, а потім - бац! Святий Імператор Микола II... І новомучеників туди-сюди зі святців.
Це коли віриш, що на щовечірніх «вичитках» у твоєму храмі відбувається вигнання з людей бісів, а потім виявляється, що то просто спектаклі. (А невіруюча однокурсниця колись тебе про це попереджала!)
І перелік різних священних бабських байок можна продовжувати й продовжувати. Ледь не кожен день взнаєш про якусь нову. Найсвіжіша - фейк про те, що Серафим Саровський начебто годував ведмедя. Вигадка якоїсь тодішньої монахині. Тепер ікони перемальовувати? Ага, зараз!! Те ж саме про його падіння з дзвінниці, молінні на камені, побиття розбійниками і т.д.
І чим захопленіше розказуватимеш людям про різні православні «чудеса», тим більша ймовірність почути потім від них та/чи від самого себе «ну ти й лошара!».
Але особливо круте осоромлення віри сталося не так давно у Чернівецькій області. Почитайте спочатку оце: https://podrobnosti.ua/617490-v-chernovitskoj-oblasti-na-stene-selskogo-kluba-projavilas-ikona.html
О. Владимир, настоятель прихода с. Шиловцы (УПЦ МП): «- Господь диво відкриває… не там, де його шукають, а там, де його не чекають і не шукають. І це дійсно дивне діло Боже, яке проявилося в тому, щоб це місце, оскільки воно було давно освяченим, щоб воно знову освятилося.» Та й враження інших православних за цим посиланням.
«- Це справжнє диво, яке важко пояснити, - каже отець Георгій, священик з Шилівців. - Хоча образ і не дуже чіткий, але фотоапаратура дає добре зображення, і, крім цього, миряни бачили вночі світлий німб навколо голови Богоматері» https://molbuk.ua/top_news/21340-obraz-bogomateri-zjavivsja-na-stini-klubu.html
А потім виявилося, що то було оце: https://odesa.depo.ua/ukr/odesa/v-chernivetskiy-oblasti-selyani-spriynyali-plyami-vid-sechi-20012016144400
Як ми бачимо, істина тут народилася у спорі. Причому у наймотивованішому - фінансовому. Варто взяти на озброєння.
Отже, канонічні клірики навіть не здатні відрізнити Божу благодать від людських сцяків, але при цьому твердо впевнені, що у їхніх конкурентів з УПЦ КП ніякої благодаті немає.
То було ще не найстрьомніше осоромлення віри. Бо ось індійська історія: «В 2012 г. из ступней статуи Христа в Мумбаи начала сочиться вода. Эту «святую воду», часть которой была выпита, рассматривали как чудо, и сотни католиков стекались поклониться этому месту. К несчастью, индийский скептик Санал Эдамаруку обнаружил, что «чудо» объяснялось сантехническими проблемами: из-за засорившейся канализационной трубы в близлежащем туалете основание статуи впитало зараженную фекалиями воду, которая затем и стала сочиться возле ног Христа. Казалось бы, вопрос решен, но разгневанные верующие обвинили Эдамаруку в нарушении индийских законов об оскорблении религиозных чувств. Чтобы избежать тюремного срока, ему пришлось уехать из страны и стать беженцем от суеверия.» Джеррі Койн
«Бо Писання говорить: “Усякий, хто вiрує в Hього, не осоромиться”.» (Рим. 10:11) Про віру у всілякі вогні, відбитки, настінні знаки та водоточення цього не сказано. Сім раз перевір - один раз повір. Бо, як казав один доцент, "моя голова - не кошик для сміття".