Вважаю, що подальший докладний виклад моїх оцінок «нехороших Законів» не слід продовжувати, кого це зацікавить, має змогу прочитати мій коментар д
о посту Алі Татар-заде.
Та зфцікавленому темою я пропоную ознайомитися з відповіддю Алі Татар-заде на мій коментар:
«дякую за ілюстрацію - якраз те і доводив, що ця пошесть притаманна українцям з давніх часів і що навряд чи вони її вилікують».
По перше, мене здивувала така зверхня бездоказова, нзвіть без спроби обгрунтування балаганна відповідь типу «Сам дурень».
А по друге, вона мене збентежила.
Поясняю.
З появою чинного президента в Україні почався наступ на українську мову, културу, традиції. Зараз в Україні відбувається ренесанс «русского мира». Його представники, яких раптом з'явилося , як ріп'яху та ще й трошечки, почали під виглядом модернізму й приходу нових часів намагатися втюхати украрїнцям ідею відцуратися своїх традицій, як застарілих.
Звідки-то взялися «політологи», Друзенко, Рябчук, а піарить їх такий собі «об'єктивний» марксист професор Туров (trim-c):
«следующий материал посвящен ближайшему и конкретному заданию - переосмыслить национальный нарратив именно украинский, бездумные (а порой и расчетливо-эгоистичные попытки) "хранитьнаследие кобзаря" и хранить и чтить "память погибших героев" эпохи Бандеры и Шухевича сродни превращению начционального наследия в шароварщину и ничего хорошего ни нации, ни конкретному украинцу принести не могут.»
І Алі Татар-заде туди ж, повторюючи цих «модернових» колаборантів про «цю пошесть, притаманну українцям з давніх часів».
Це замість того, щоб зберігати і охороняти національну спадщину і традиції.
Сумно.