Кравчук - відминник у справі зросійщення України.
Лариса Масенко -Доктор філологічних наук, академік АН ВШ України. Професор кафедри української мови Національного університету «Києво-Могилянська академія» і провідний науковий співробітник Інституту української мови НАН України. Фахівець у галузі соціолінгвістики, історії української літературної мови пише:
Варто нагадати, що під пильним «філологічним контролем» російська мова в Україні перебувала за совєтської доби. Особливо посилився він разом з інтенсифікацією асиміляційних процесів у часи правління першого секретаря ЦК Компартії України Володимира Щербицького в 1970-х - першій половині 1980-х років.
Відділ, кафедри російської мови за совєтської доби - це були центри ідеологічного забезпечення процесів зросійщення українського населення
У 1971 році в Інституті мовознавства імені Олександра Потебні АН УРСР був заснований відділ російської мови, а в багатьох університетах функціонували кафедри російської мови. За совєтської доби це були центри ідеологічного забезпечення процесів зросійщення українського населення і контролю за дотриманням норм засвоюваної українцями російської мови її нормативним стандартам.
Темні часи 1970-х - першої половини 1980-х років за масштабами репресій щодо українських патріотів й інтенсивністю процесів мовно-культурної асиміляції майже зрівнялись з періодом сталінського терору 1930-х років.
Особливу увагу в цей час партійні й урядові органи УРСР за наказом з Москви звернули на систему освіти.
Партійні постанови під грифами «Цілком таємно» та «Не для преси»
У відповідь на постанову ЦК КПРС від 31 серпня 1978 року «Про дальше вдосконалення вивчення і викладання російської мови в союзних республіках» Міносвіти УРСР, Держплан УРСР, АН УРСР, Держкомвидав УРСР ухвалили низку заходів з організації виконання цієї постанови.
Заходи від 31 серпня 1978 року мали гриф «Цілком таємно», а постанова від 10 червня 1983 року - гриф «Не для преси»
10 червня 1983 року була ухвалена ще одна постанова ЦК Компартії України і Ради міністрів УРСР «Про організацію виконання в республіці постанови ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 26 травня 1983 р. №473 «Про додаткові заходи по поліпшенню вивчення російської мови в загальноосвітніх школах та інших навчальних закладах союзних республік».
А що у ці часи робив наш щирий українець Леонід Макарович?
Як скромно розказує ВІкІ:
В 1970-1988 годах заведующий сектором, инспектор, помощник секретаря, первый заместитель заведующего отделом, заведующий отделом агитации и пропаганды ЦК КПУ.
Тобто на самих гарячих фронтах зросІйщення украЇнцІв. і був одним з найкращих гнобителІв украЇнськоЇ мви, на що вказуЄ стрІмке кар'Єрне просування вІд завІдуючого сектором до завІдуючого вІддІлом агІтацІЇ І пропаганди ЦК КПУ.
Та вІн швиденько перефарбувався, Й дуже любить розказувати байки, як він хлопчиком носив у ліс партизанам їжу. А ось про те, як він був одним з кращих солдатів ідеологічного фронту Щербицького - вбивця української мови та культури, щось мовчить, бо катування робилось «таємно» і «не для преси». Тому й досі зберігає таємницю. Але ж любов, як той кашель, її не сховаєш. Бачили, як закохано він дивиться на Скобееєву та Попова і їх скажени шоу. Стара любов до російської мови не іржавіє.
Варто нагадати, що під пильним «філологічним контролем» російська мова в Україні перебувала за совєтської доби. Особливо посилився він разом з інтенсифікацією асиміляційних процесів у часи правління першого секретаря ЦК Компартії України Володимира Щербицького в 1970-х - першій половині 1980-х років.
Відділ, кафедри російської мови за совєтської доби - це були центри ідеологічного забезпечення процесів зросійщення українського населення
У 1971 році в Інституті мовознавства імені Олександра Потебні АН УРСР був заснований відділ російської мови, а в багатьох університетах функціонували кафедри російської мови. За совєтської доби це були центри ідеологічного забезпечення процесів зросійщення українського населення і контролю за дотриманням норм засвоюваної українцями російської мови її нормативним стандартам.
Темні часи 1970-х - першої половини 1980-х років за масштабами репресій щодо українських патріотів й інтенсивністю процесів мовно-культурної асиміляції майже зрівнялись з періодом сталінського терору 1930-х років.
Особливу увагу в цей час партійні й урядові органи УРСР за наказом з Москви звернули на систему освіти.
Партійні постанови під грифами «Цілком таємно» та «Не для преси»
У відповідь на постанову ЦК КПРС від 31 серпня 1978 року «Про дальше вдосконалення вивчення і викладання російської мови в союзних республіках» Міносвіти УРСР, Держплан УРСР, АН УРСР, Держкомвидав УРСР ухвалили низку заходів з організації виконання цієї постанови.
Заходи від 31 серпня 1978 року мали гриф «Цілком таємно», а постанова від 10 червня 1983 року - гриф «Не для преси»
10 червня 1983 року була ухвалена ще одна постанова ЦК Компартії України і Ради міністрів УРСР «Про організацію виконання в республіці постанови ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 26 травня 1983 р. №473 «Про додаткові заходи по поліпшенню вивчення російської мови в загальноосвітніх школах та інших навчальних закладах союзних республік».
А що у ці часи робив наш щирий українець Леонід Макарович?
Як скромно розказує ВІкІ:
В 1970-1988 годах заведующий сектором, инспектор, помощник секретаря, первый заместитель заведующего отделом, заведующий отделом агитации и пропаганды ЦК КПУ.
Тобто на самих гарячих фронтах зросІйщення украЇнцІв. і був одним з найкращих гнобителІв украЇнськоЇ мви, на що вказуЄ стрІмке кар'Єрне просування вІд завІдуючого сектором до завІдуючого вІддІлом агІтацІЇ І пропаганди ЦК КПУ.
Та вІн швиденько перефарбувався, Й дуже любить розказувати байки, як він хлопчиком носив у ліс партизанам їжу. А ось про те, як він був одним з кращих солдатів ідеологічного фронту Щербицького - вбивця української мови та культури, щось мовчить, бо катування робилось «таємно» і «не для преси». Тому й досі зберігає таємницю. Але ж любов, як той кашель, її не сховаєш. Бачили, як закохано він дивиться на Скобееєву та Попова і їх скажени шоу. Стара любов до російської мови не іржавіє.