Якщо Бог вирішив покарати, він спершу відбирає розум.
Жили-були, й було в них три сини - двоє розумних, а третій дурень. Та то їм ще пощастило. Бо бува й таке, що п'ять синів, та усі дурбели. Отож люде дивуються, як, кажуть так воно в вас вийшло, шо усі дурбели? А батькам соромно й вони відповідають: «Та ні, он старшенький такий чемний, вчителька казала: «Он такой душка, и вовсе не дурак, а просто сроду так».
Таке й у українців. Що то у вас, шо не президент, то сволота? А українцям соромно, як, дійсно, воно так, у кого Рузвельт, чи де Голь або Черчилль, а ми щож лиси чи руді? «Ні, ось наш перший президент - він такий душка, і, навіть не олігарх, і пройшов поміж крапельками, й весь такий чистий, і завжди посміхається та такий лагідний, хоч до болячки прикладай. І весь загал його вихваля - і влада, і
опозиція, і всі такі задоволені, бо все в нас, як у людей.
Одначе тут з'являється отакий собі єврейчик й лама всю хатку. Семен Глузман криком кричить: «Схаменіться люди добрі, кого ви вихваляєте? Та він увесь в лайні із голови до п'ят, й кров дисидентів на ньому, буде кипіти в одному казані із Леніним та Сталіним. Ось ви прискіпалися до Медведчука, який замість захисту Василя Стуса, топив його разом із прокурором. А його ж на цю роботу призначав генерал Марчук, добро на це давав ідеолух Кравчук. А інструкції спецадвокатам писав Марчук, а затвержував Кравчук, а вироки, які оголошували судді, писав Марчук, а затвержував Кравчук.
И далі кривавий Медведчук заходився під патронатом кривавого Кравчука, й разом підспівували «папе олигархов» Кучмі у СДП(о).
Аще має той Кравчук амбіцію на пророцтво та мудрість. Й прознав він, що Медвдчук став кумом ХайльПутіна, й пророкував: «О, Медведчук - це такий видатний політик, він далеко піде». Та поки в того самі провали.
Все одно, вони вдвох йдуть по житті - як тільки у політичний простір України висовується скотиняка Медведчук, зараз же підпрягається Кравчук. Ось і тепер він менторським тоном просуває путінсько-сурковську автономію Донбасу в Україні, яку до того ж треба федералізувати. Отакий патріот.
Я не розумію, як цього зрадництва можна не бачити. Але не бачать. Сліпі. Нерозумні.
Хворе суспільство.
Таке й у українців. Що то у вас, шо не президент, то сволота? А українцям соромно, як, дійсно, воно так, у кого Рузвельт, чи де Голь або Черчилль, а ми щож лиси чи руді? «Ні, ось наш перший президент - він такий душка, і, навіть не олігарх, і пройшов поміж крапельками, й весь такий чистий, і завжди посміхається та такий лагідний, хоч до болячки прикладай. І весь загал його вихваля - і влада, і
опозиція, і всі такі задоволені, бо все в нас, як у людей.
Одначе тут з'являється отакий собі єврейчик й лама всю хатку. Семен Глузман криком кричить: «Схаменіться люди добрі, кого ви вихваляєте? Та він увесь в лайні із голови до п'ят, й кров дисидентів на ньому, буде кипіти в одному казані із Леніним та Сталіним. Ось ви прискіпалися до Медведчука, який замість захисту Василя Стуса, топив його разом із прокурором. А його ж на цю роботу призначав генерал Марчук, добро на це давав ідеолух Кравчук. А інструкції спецадвокатам писав Марчук, а затвержував Кравчук, а вироки, які оголошували судді, писав Марчук, а затвержував Кравчук.
И далі кривавий Медведчук заходився під патронатом кривавого Кравчука, й разом підспівували «папе олигархов» Кучмі у СДП(о).
Аще має той Кравчук амбіцію на пророцтво та мудрість. Й прознав він, що Медвдчук став кумом ХайльПутіна, й пророкував: «О, Медведчук - це такий видатний політик, він далеко піде». Та поки в того самі провали.
Все одно, вони вдвох йдуть по житті - як тільки у політичний простір України висовується скотиняка Медведчук, зараз же підпрягається Кравчук. Ось і тепер він менторським тоном просуває путінсько-сурковську автономію Донбасу в Україні, яку до того ж треба федералізувати. Отакий патріот.
Я не розумію, як цього зрадництва можна не бачити. Але не бачать. Сліпі. Нерозумні.
Хворе суспільство.