Неймовине, але факт.
Оце дивлюсь я на залу Верховної Ради. Сидять наші нардупи, такі поважни.
А мені на думку прийшла стара байка.
Приїздить у рідне село секретар райкому, тут він раніш був головою колгоспу. Походив по селу, поговорив з народом, а тут вже і збори. Виступає секретар:
«Ось ви все жалієтесь, критикуєте, й те не так, й те не так, й того нема, й того не вистачає. А ви хорошого не бачите. Подивіться, як наша сав'єцка власть людей ростить. От Гриць, був простий скотник, дурень-дурнем, а став до лав нашої партії, тепер він голова колгоспу. Чи-то Манька. Ну, Манька є Манька, самі знаєте, блядь-блядью, а зараз вже голова сільради, печатка в неї».
Отож, дивлюсь я на залу Верховної Ради.
Тут тобі Андрій Парубій, Голова Ради, тут тобі Ірина Геращенко, перший заступник Голови, далі… І я сам собі думаю: «Вже 26 (двадцять шість!) років немає тої клятої сав'єцкай власті, а Ленін досі живий.
А мені на думку прийшла стара байка.
Приїздить у рідне село секретар райкому, тут він раніш був головою колгоспу. Походив по селу, поговорив з народом, а тут вже і збори. Виступає секретар:
«Ось ви все жалієтесь, критикуєте, й те не так, й те не так, й того нема, й того не вистачає. А ви хорошого не бачите. Подивіться, як наша сав'єцка власть людей ростить. От Гриць, був простий скотник, дурень-дурнем, а став до лав нашої партії, тепер він голова колгоспу. Чи-то Манька. Ну, Манька є Манька, самі знаєте, блядь-блядью, а зараз вже голова сільради, печатка в неї».
Отож, дивлюсь я на залу Верховної Ради.
Тут тобі Андрій Парубій, Голова Ради, тут тобі Ірина Геращенко, перший заступник Голови, далі… І я сам собі думаю: «Вже 26 (двадцять шість!) років немає тої клятої сав'єцкай власті, а Ленін досі живий.