“Lemberg mit feinen Umgebungen"
Обожнюю різноманітні здибанки в приймальні мера. Зовсім не тому, що маю якісь особливі симпатії до нашого міського голови. Просто в цій приймальні є дещо, споглядаючи що я можу пробачити навіть 45-хвилинну затримку початку прес-конференції (як от сьогодні - початок був призначений на 13:00, потім перенесений на 12:30, зрештою все почалося таки в 13:15).
“Lemberg mit feinen Umgebungen nach der Original Aufname des K. K. General Quartiermeister Stabes auf Stein granirt im Jahre 1836”. Людською мовою - карта Львова з околицями, вигравіювана якимось там цісарсько-королівським генералом далекого 1836 року. Величезна - десь так метр на три. Її я міг би розглядати годинами.
Центром міста протікає “Peltew” - тоді ще не здогадувалися, що її можна взяти в каналізацію. Через річку перекинуті кілька мостів, а навколо насаджені дерева. Десь орієнтовно навпроти теперішнього готелю “Львів” вона утворює величенький острівок, забудований будинками. В протилежному кінці - Личаківський цвинтар, десь так вшестеро менший теперішнього. Навіть моя поки що рідна вулиця Огіркова позначена (правда, як і всі вулиці, не підписана). Щоб пройти звідти до “Sand Berg” (Піскової гори, пізніше гори Франца Йосифа, а тепер Високого Замку), не треба було лізти через колію, достатньо просто прогулятися такою ж стежкою. Село “Zneszenie” примикає до самого міста. А ось щоб потрапити в “Zamarstinow” чи “Kulparkow”, треба прогулятися шматком пустиря. Ну а “Sichow” - це взагалі глуш, в яку треба добрячих півгодини шкандибати полями, лугами, ярами...
Це про цей Львів німецький мандрівник Георг Коль через два роки напише: “Має кращі й елегантніші кав'ярні, ніж Дрезден та багато інших європейських міст такої ж величини”. А ще хвалитиме ратушу, ринок і будівництво театру графа Скарбека.
Якщо колись раптом повторяться події не менш далекого 1848 року і ратушу обстріляють гармати, я буду серед тих мародерів, що першими увірвуться грабувати будинок магістрату. Але виноситиму не гроші чи коштовності, а ось цю карту. А якщо залишиться місцев торбах, захоплю ще гравюри Карла Ауера, розвішані у мерських кабінетах. Де ти, сучасний Гаммерштайн?