Подарунок
Їх було двоє. Чоловік і жінка, типові львівські алкаші. Запухлі обличчя, через які втомлені очі здаються вузькими, наче у монголів. Заповільнені рухи і мова - наче аудіокасета, яку періодично піджовує відеомагнітофон. Пом’ятий і брудний одяг.
Вони зайшли до тролейбуса і стали біля дверей. Не платили. Він обійняв її за талію.
- Я всегда буду с тобою, звезда моя, - він говорив російською, голосно і впевнено. Одягнений в сіру куртку, шия обмотана темно-синім шарфом, на голові чорна шапка з написом «I (серце) England».
Вона куталася в чорну шубу, у кільком місцях протерту. Відповідала українською, тихо, ніби хотіла, щоб її почув тільки він. Можна було розчути тільки деякі слова.
- Любимая, я всегда знал, что мы рано или поздно окажемся вместе. Потому что то, что предначертано судьбой, невозможно изменить, - він підвищував голос, манера розмови ставала все пафоснішою. Здавалося, що зараз він почне цитувати Пушкіна.
Вона стиха протараторила йому щось в обличчя.
- Специально к твоему возвращению я подготовил тебе подарок, - продовжував він. - Возможно, он не столько ценный в плане денег. Но поверь, он будет символизировать всю мою любовь к тебе. Ведь я знал, что ты ко мне вернешься. И все это время мой подарок ждал тебя.
Здається, вже весь тролейбув забув свої проблеми і уважно слухав, що ж за презент підготував цей фанат Англії своїй Джульєтті.
- Теперь в моей ванной всегда будет твоя зубная щетка, - випалив він.
На наступній зупинці вони вийшли.
Вони зайшли до тролейбуса і стали біля дверей. Не платили. Він обійняв її за талію.
- Я всегда буду с тобою, звезда моя, - він говорив російською, голосно і впевнено. Одягнений в сіру куртку, шия обмотана темно-синім шарфом, на голові чорна шапка з написом «I (серце) England».
Вона куталася в чорну шубу, у кільком місцях протерту. Відповідала українською, тихо, ніби хотіла, щоб її почув тільки він. Можна було розчути тільки деякі слова.
- Любимая, я всегда знал, что мы рано или поздно окажемся вместе. Потому что то, что предначертано судьбой, невозможно изменить, - він підвищував голос, манера розмови ставала все пафоснішою. Здавалося, що зараз він почне цитувати Пушкіна.
Вона стиха протараторила йому щось в обличчя.
- Специально к твоему возвращению я подготовил тебе подарок, - продовжував він. - Возможно, он не столько ценный в плане денег. Но поверь, он будет символизировать всю мою любовь к тебе. Ведь я знал, что ты ко мне вернешься. И все это время мой подарок ждал тебя.
Здається, вже весь тролейбув забув свої проблеми і уважно слухав, що ж за презент підготував цей фанат Англії своїй Джульєтті.
- Теперь в моей ванной всегда будет твоя зубная щетка, - випалив він.
На наступній зупинці вони вийшли.