Євроінтеграція у спорті
Як лікар, я завжди пропагую здоровий спосіб життя і зайняття спортом. Та сьогодні надибав ось цей сюжет і жахнувся.
Я пам'ятаю, що в часи мого дитинства у кожному районі міста були гутртки для школярів, завдяки яким я такий розумний і рукастий. Були ДЮСШ, де я займався футболом і волейболом, це окрім ігор на вулиці. Власне там я знаходив друзів і проводив свій час. Там я вперше сів у картинг і кросовий байк, і багато чого ще приємно згадати з тих часів. Та я ніколи тоді,тай зараз особливо, не задумувався звідки беруться кошти на утримання такої махіни по всьому союзу, і чому це так важливо для країни. здоров'я дітей.
І ось ми тепер незалежні. І незалежній державі байдуже майбутнє її дітей. Вона краще лікуватиме їх від алко і нарко залежності, й будуватиме нові тюрми. А наші діячі від політики, навіть оті мітингувально-блокувальні, тільки бідькаються мостячи свої зади у зручних кабінетах, і пускають гірку сльозу за долю народу з вікон дорогих автівок.
І не зрозуміло мені, чому союз одразу після війни знайшов кошти і сили щоб влаштовувати побут і дозвілля молоді, а ми такі євроінтегровані тільки язиками талапаємо?
Спостерігаючи за броунівським рухом довкола Арени-Львів, я знову ж таки не розумію, чому? Вгатити такі величезні кошти в нікому не потрібний проект, а реально корисні і необхідні ДЮСШ залишити в такому стані. За ці гроші можна б було повністю їх відремонтувати і забезпечити сучасним спортивним знаряддям і ще й б залишилось б на школи і лікарні. А так ми зараз маємо споруду, що є кісткою в горлі міста, і збудована вона за кровні гроші народу, що тепер не приноситиме жодної користі нікому окрім тих хто нагрів руки на відкатах. Що ж ми отримуємо для себе і своїх дітей від цього стадіону? Нічого! Тільки багато галасу в пресі і крокодилячі сльози тих хто затіяв це будівництво. Діти ж тим часом займатимуться спортом у цвілих приміщеннях, їм ж байдуже де грати в м'яч, бо дитинство радісне і безтурботне, навіть у нашій країні.
Click to viewЯ пам'ятаю, що в часи мого дитинства у кожному районі міста були гутртки для школярів, завдяки яким я такий розумний і рукастий. Були ДЮСШ, де я займався футболом і волейболом, це окрім ігор на вулиці. Власне там я знаходив друзів і проводив свій час. Там я вперше сів у картинг і кросовий байк, і багато чого ще приємно згадати з тих часів. Та я ніколи тоді,тай зараз особливо, не задумувався звідки беруться кошти на утримання такої махіни по всьому союзу, і чому це так важливо для країни. здоров'я дітей.
І ось ми тепер незалежні. І незалежній державі байдуже майбутнє її дітей. Вона краще лікуватиме їх від алко і нарко залежності, й будуватиме нові тюрми. А наші діячі від політики, навіть оті мітингувально-блокувальні, тільки бідькаються мостячи свої зади у зручних кабінетах, і пускають гірку сльозу за долю народу з вікон дорогих автівок.
І не зрозуміло мені, чому союз одразу після війни знайшов кошти і сили щоб влаштовувати побут і дозвілля молоді, а ми такі євроінтегровані тільки язиками талапаємо?
Спостерігаючи за броунівським рухом довкола Арени-Львів, я знову ж таки не розумію, чому? Вгатити такі величезні кошти в нікому не потрібний проект, а реально корисні і необхідні ДЮСШ залишити в такому стані. За ці гроші можна б було повністю їх відремонтувати і забезпечити сучасним спортивним знаряддям і ще й б залишилось б на школи і лікарні. А так ми зараз маємо споруду, що є кісткою в горлі міста, і збудована вона за кровні гроші народу, що тепер не приноситиме жодної користі нікому окрім тих хто нагрів руки на відкатах. Що ж ми отримуємо для себе і своїх дітей від цього стадіону? Нічого! Тільки багато галасу в пресі і крокодилячі сльози тих хто затіяв це будівництво. Діти ж тим часом займатимуться спортом у цвілих приміщеннях, їм ж байдуже де грати в м'яч, бо дитинство радісне і безтурботне, навіть у нашій країні.