Наскільки я розумію, "гравюра на металі" -- загальна назва у наших (і радянського часу) книжках для офорту (etching), металориту (engraving) й сухої голки (drypoint). Для того, що "італійською англійською" зветься "intaglio", тобто заглиблена форма. Але ось вам гравюри на металі не інтальо,-- це високий друк, не глибокий.
Уільям Блейк побачив уві сні, як йому травити проміжкові елементи у його "Піснях..." -- висока гравюра на металі.
Німецька середньовічна висока пуансонна гравюра на металі (manière criblée, dotted manner).
Щодо способів відрізнити "гравюру на металі" різану від травленої, пишуть [Ivins, 60], що це взагалі складно робити, й каталоги дуже часто вводять в оману щодо техніки. Що "гравюра/офорт" помилково і звично сприймається за малюнком: "формальний/вільний". Тож, пропонюють [Cycleback, 30-35] так і відрізняти,-- переважно за характером малюнку,-- а краще писати "інтальо", бо це відомо напевне.
Мені здається термін "інтальо" кращим за "гравюру на металі", також і класифікація "relief printing / intaglio / lythography (planography)" кращою за класифікацію по матеріалу форми, бо останнє часом неможливо зробити.
Cycleback, David. Identifying Antique Commercial Printing Processes And the Basics of Authenticating Antique and Art Prints [2015?] Ivins, William Mills. How prints look : photographs with a commentary - New York: Metropolitan Museum of Art, 1943.