Dec 04, 2010 10:14
Шматочок тебе залишився в моєму погляді, ніби ти пішов без однієї руки. Вона у мене.
Твій голос за правим вухом розворушував дикість природи тіла, і воно тонуло у задиханому екстазі бажань. Ти посміхаєшся та проводиш рукою по волоссю, не розуміючи, що відбувається, як у фільмах Лінча, коли додивляєшся останні півгодини картини, але не з такою гострістю.
Напіввологі губи у білому напівсолодкому, не в змозу чекати на тебе із звуком дзвіночків у вухах, щоб витягнути механічну згадку твого ім*я. Твоїх чьотирьох букв, які так легко малюються у підсвідомому реальному, у таки структурних бокалах на дні яких цукор з пакетиків, цукор, який ще не розтанув, цукор, щоб було солодше.