поет, художник, кіноактор.

[daska_9]

 Будь ласка, покладіть мене цієї ночі спати. Засніть зі мною поруч та кричіть в волосся незрозумілими буквами, що не відчуваєте від холоду кінчики пальців ніг. Вирівняйте текст Вашої утопії нерівноправності та шматки Ваших інтермедійних розповідей. Загублений ліс структур, без озер зрозумілостей та долин прояснень. Манкування правилами залишає декілька дерев зломаними. Біля них лежать тонкі тихі струни від гітари. Вона далеко в хащах, наче скарб, який нікому не потрібен без звучання. Шепочіть про простоту води яку ви переставите у чужу ротову порожнину та солодкість тремтіння Ваших вуст, розкушених пристастю ранкового сеансу снів. Ви залишите береги моря та полинете до океану значимих фігур, яких палуба зі скла. Ви подорожуватимете на кораблі, де вічне небо пропонує свої вистави у театрах, заповзаючи на сходинки голкоподібного скелету риби, що довела старого до крайнощів. Ви будете заходити у типову телефонну будку, що стоїть поруч вашого будинку і набиратимете невідомі цифри, які збуджують реальні згадки нереального перевертня подій, покладених у основу фільму пожираючого запитаннями ваш вільний час. Повісите слухавку заангажованих гудків і знову щось прошепочете про себе, скинувши з плечей тренч кольору кави із трьома чайними ложками молока. За вами бігтиме дощ, намагаючись донести свої політичні переконання та нагодувати вас багетом. Випийте вина. Випийте крихти шляхетності самовираження дійсності. І знову повторіть звучання інтермедії вашої п*єси. Завтра її подаватимуть на алюміневому блюді, приправленою шпинатно-часниковим соусом із лимоном, дольки якого у вас в роті не викликають змін на обличчі. Ваша допомога стражденним від потопу була вельми корисна, тому що жоден громадянин острова не залишився в живих. Вам дякують та вручать подяку у вигляді морського коника, що ніколи не розгортатиме своїм хвостом воду під вашими ногами.

Без Вас холодно. Засипайте мене!