Несмотря на то, что Пинск находится в 300 километрах от Самого-Чистого-Города-Героя-Вселенной, на самом юге страны, на машине добраться до него можно сравнительно быстро. Большая часть пути - это отличная трасса М1, где сейчас ремонтируется только два небольших участка: около Дзержинска (здесь впрочем ремонт во вторник собрал рекордную для Минска
(
Read more... )
Пинск до войны был еврейским местечком. Евреи оттуда либо разбежались, либо погибли. После войны там, в городе, все чужие.
"Полесский микроязык" , т.е. народный язык Пинщины-Берестейщины
Пример текста
(перевод Ф. Климчука из Гоголя, в белорусской орфографии, источник: [1]):
Дывный Дніпр в тыху погоду, як спокыйно й помалу нысэ́ чырыз лісы́ й горы повны воды свойі́. Ны зворухнэ́; ны захробостыть. Дывысся й ны знайіш, йдэ чы ны йдэ ёго́ вэлычна шырыня́, і здаецьця, бы ввэсь вылытый вин з шкла і бы сынява люстраная дорога, быз міры в шырыню́, быз конця́ в довжыню́, лытыть і вецьця по зылёному світы.
Нет и признаков белорусского аканья и дзеканья.
Он НИЧЕМ не отличается от украинского, кроме как переходом безударного "е" в" ы". Ну - еще "ё" вместо "є" и "ю" вместо "у". То есть это и не отличие вовсе. Это нормальный украинский язык. Причем гораздо ближе к литературной (черкасско-полтавской) норме, чем прикарпатскиее говоры.
Я даже больше скажу - он в чем-то ближе к запрещенному в 1933 г. украинскому "харьковскому правопысу" 1926 года, который был более ориентирован на диалектное произношение.
Помнится Лукашенко заявил что "не допустит в Беларуси украинского Косова", потому и не будет там украинского духа. Забыл правда уточнить, что роль албанцев в Пинщине сыграли сами белорусы.
История вопроса:
http://forum.mypinsk.com/index.php?showtopic=375&st=75
Reply
Вы не поверите, именно к этому языку никак не могла привыкнуть и моя мать. Она б посчитала оскорблением, если бы кто-то сказал, что это украинский. Кроме того, мать моя была такой фольклорной женщиной - фольклор, поговорки разные просто сыпались из нее. Моя племянница даже написала диплом на ее фольклорной речи. Это был, разумеется, совсем иной фольклор, чем местный. Разве что встречались украинские песни, но пелись они часто в несколько адаптированном виде.
Местный язык действительно отличается от белорусского. Я в школе, когда начался белорусский язык, долго не мог понять, какой язык мы учим. Многие называют этот язык "ятвяжским". Это вроде как бы пограничный язык между украинским и белорусским. Выходила одно время даже газета на ятвяжском языке. Понятно, что в этом языке много сходных с украинским элементов. Но все же это другой язык. Можно на эту тему, конечно, бесконечно спорить. Так и белорусский и даже украинский многие считают местным наречием русского языка... Все же, я считаю, главное - это самоидентификация. В Коссово, например, ведь албанцы и считают себя албанцами, а сербы сербами. Я же не слышал в Пинщине, чтоб хоть кто-то считал себя украинцем.
Reply
- Берестейщина мене не просто цікавить, а й болить: я звідти родом. І коли ви у статті "Кримська світлиця" вирушає в Білорусь" пишете про "сильні українські мовні впливи на терені Берестейщини", то я з цим не зовсім погоджуюся.
Треба говорити не про "мовні впливи", а про те, що берестейські українці є генетичними українцями, говорять українською мовою, а не близьким до української мови діалектом.
- Ви, напевно, десь з півдня Берестейщини? На кордоні з українською Волинню мова берестейських поліщуків є "цілком" українською.
- Ні, я родом з села Міжлісся Березівського району. Це - далеко-далеко на північний схід від обласного центру. Наш діалект є, дійсно, перехідним до білоруської мови. І все ж таки, це українська мова, а не білоруська. Хоча у нас і кажуть "кунь", "вул" (а не "кінь", "віл"), але відмінювання дієслів - українське. Фонетика теж значно ближча до української мови. І це у нас, недалеко від Берези Картузької! Якщо ж брати південніше, то там мова є майже чистою. Принаймні, не гіршою, ніж на Полтавщині.
Національна свідомість бійців УПА була дуже високою. І рух цей був досить потужний. З одного тільки села Повітьє 120 чоловік пішло до УПА. Це вже потім усіх записали "білорусами". І люди мусили мовчати. Були випадки, коли за співання місцевих українських пісень відправляли до Сибіру.
- А до війни берестейці вважали себе українцями?
- Значна частина, особливо ті, що жили в південних повітах, вважали. І це незважаючи на два десятиліття інтенсивної полонізації! У нас же, на півночі українського етнічного масиву, було складніше. Інколи я запитував батька: "Хто ми такі?" І він відповідав нерішуче: "Мабуть, білоруси..."
http://www.svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=2576
Reply
Reply
Reply
Reply
Leave a comment