Давно не писала віршів. Натхнення не було. А тут - бац! Часом навіть не здогадуєшся, куди тебе можуть привести два рядки, що раптом тобі прийшли в голову... А привели вони мене
Я скажу тобі «Ні!»,
Як почую питання,
Тільки ти не зітхай, не зітхай…
Бо на самому дні,
Серед тиші і твані
Моя стигне душа… І нехай…
Буде вечір в четвер,
Буде п'яна й казкова,
Та пуста, без сумління, зима…
Це обхідний маневр:
"Ой, пробачте, а хто Ви?"
Чи це я не туди забрела?..