Вчитись, вчитись і ще раз не навчитись....
Ще в роки шкільного навчання мене, м'яко кажучі, дивували позиції українського уряду в часи УНР. Пам'ятаю своє питання до вчительки, яка допомагала мені готуватись до олімпіади з історії України. Питання було доволі простим: "А ці добродії взагалі в адекваті були, коли перед загрозою тотального знищення з боку більшовиків, займалися тільки прийняттям своїх маразматичних універсалів? Вчителька була завзятою справжністкою і нічого, окрім відповідей шаблонного типу накшталт: це відповідало нормам міжнародного права тощо. Справжністи важкі люди, що поробиш. Особисто мені було б цікаво поспостерігати процедуру висування прав людини вищезгаданими персонажами перед, наприклад, голодним левом.
Найкраще проносне в світі однозначно носитиме назву "Україна", бо просрати стільки можливостей, скільки ми - це справді талант. Талант полягає в тотальній відмові висновків минулого досвіду. Лібералізм,соціалізм, демократія - бла бла бла бла бла. Черговий раз падаємо в туж саму яму. І бумо падати знов.
Правова держава, не піддаємось на провокації, змажте мені дупу вазел... -- от що чути від сучасних борцунів. Маячня та й годі. Мазохізм, мабуть, став властивий нашім одноліткам. І бути патріотом, насправді зараз модно. Нарешті, сталося, тільки трохи не так як гадалось. Сучасні патріоти прикриваючись юридичним захистом намагаються зберегти максимально беспечну дистанцію від людей з шевронами МВС. Доходить до кумедного:"Іменем Олега Ярославича, не піддаємось на провокації". Присягаюся, чув особисто, та бачив як автор цих слів отримав в обличчя матюгальником від дуже гідної людини зі словами:"Курво, на твоїх очах країну продають, а ти стоїш?".
Стоїть. і далі стоятиме, бо бути патріотом стало модно. Немодним залишилось битись за свої переконання. Червоною стрічкою згадується, здається, лист восьми(дев'яти, десяти, шістьсот шістьдест шости що найбільш імовірно) на засудження хлопців, що у 2008 році піддались на провокацію, та фактично, а не на словах стали за свої переконання.