Аварія Країни: одна думка
Ий вода йде вода йде
Ий вода йде вода йде
Ци не знаєш леґінику
Ци не знаєш леґінику
Ай де тя біда найде
(с) Закарпатська народна пісня
У звязку з нещодавними подіями, котрі доволі мальовничо змалював Сашко, (раджу почитати за цим посиланням - http://dante-sinner.livejournal.com/416544.html) я вирішив теж і собі трохи щось написати. Для тих хто не ще не в курсі - ми потрапили в аварію. У автобуса що спускався з гори відмовили гальма, ми на повній швидкості врізалися в сарай. Всі живі але нажаль не всі здорові.
Пройшло вже два дні з моменту аварії. За цей час я вже багато чого обдумав і переварив. По багато разів прокручував ті декілька секунд. Згадував події до і після. Думав про те що б трапилося якби ми перевернулися, про те якби назустріч виїхала інша машина (ми деякий час їхали по зустрічній смузі на вузькій хвилястій дорозі).
Думок насправді дуже багато і щоб всі систематизувати і розповісти нажаль не вистачить ні часу ні кількості символів тексту в Фейсбуці. І я мабуть озвучу лише одну з них котра спала мені на думку ще в день аварії. А після цього сподіваюся що "відпущу" все. І повернуся до нормального життя.
Власне після ДТП ми з Сашком їхали до Києва в старенькому Ікарусі котрий прислав той самий перевізник що і сумнозвісний Рено. В салоні крім нас була лише одна дівчина. Решту пасажирів забрала або швидка, або попутні машини. Я як завжди дивився в вікно і здебільшого мовчав, Сашко як завжди багато говорив. Щось я слухав, щось пролітало повз мене. Аж поки у вікні замайорили високі триметові бетонні паркани - Конча Заспа. І Сашко почав говорити наче читаючи мої думки.
Власне причина ДТП всім відома - відмовили гальма. Але чому так сталося? Чому так сталося саме на автобусі котрий важить декілька тон, у котрого понад 40 пасажирських місць. І хто винен - організатори фестивалю, водій, завгар, головний механік? Хто має нести відповідальність? Всі ці люди винні по своєму і їх вину заперечувати ніхто не буде. Але головний винуватець насправді був в нас прямо під носом, вірніше перед очима.
Винні саме ті люди що живуть за цими триметровими бетонними парканами. Наші дорогі депутати, міністри, судді, податківці, поліцаї та інші "слуги народу".
Народна мудрість каже - "Ситий голодного не зрозуміє". Так само не можуть зрозуміти нас ті люди котрі живуть в своїй маленькій країні, огороженій триметровим бетонним парканом з басейном і джакузі на кожному поверсі багатоповерхової вілли. В їхній маленькій країні все добре. В їхній маленькій країні завжди вчасно платаять зарплату , не вимимикають гарячу воду, не розбазарюють кошти, не катують людей в слідчих ізоляторах. І найголовніше що було актуально для мене на той час - в їхній маленькій країні не відмовляють гальма в автобусах. Просто вони не їздять автобусами. Автобуси для лохів - для нас з вами. Навіщо паритися для лохів? Органам що відповідають за контроль транспортних засобів краще забруднити руки хабарем аніж салідолом. Потім частину цього хабара передадуть вище - тим хто їх кришує. А потім ще вище. Ось так і зявляються потихеньку в Конча Заспі будинки з триметровим парканом. "А як же безпека пасажирів?" спитаєте ви. "До біса ту безпеку" відповідять вони. Адже навіщо конролювати якість транспорту котрим вони не користуються? Навіщо приймати закони котрі будуть захищати не їх інтереси? Навіщо контролювати виконання тих законів котрі вже є? Адже при робочих законах не можна отримати хабара, не можна побудувати триметровий паркан, не можна побудувати свою маленьку країну в якій все добре. При працюючих законах довдеться жити в великій країні, разом з нами. Доведеться ділити разом з нами всі радості і горе. Доведеться дійсно таки бути слугами народу. В прямому сенсі цих слів.
Підсумовуючи все сказане, я роблю висновок, що поки при владі будуть ті хто живе в своїх маленьких країнах за триметровими парканами, доти в нас будуть ламатися автобуси, руки, ноги та наші з вами голови. Я не відношуся до радикальних політичних активістів. Я майже ніколи не хожу на мітинги. У мене немає вдома вил котрі я гострю зберігаючи спокій. Я не закликаю вас підтримувати певну політичну силу. Я просто хочу всіх вас попросити - думайте, думайте головою поки вона в нас є. Думайте коли йдете на вибори, думайте коли йдете на мітинг, думайте навіть коли їдете в автобусі.
Людина думаюча - головний ворог тих хто живе в своїх маленьких країнах за триметровим парканом.
Автор: Панько Михайло, він же мій Друг mountine_orc
Ий вода йде вода йде
Ци не знаєш леґінику
Ци не знаєш леґінику
Ай де тя біда найде
(с) Закарпатська народна пісня
У звязку з нещодавними подіями, котрі доволі мальовничо змалював Сашко, (раджу почитати за цим посиланням - http://dante-sinner.livejournal.com/416544.html) я вирішив теж і собі трохи щось написати. Для тих хто не ще не в курсі - ми потрапили в аварію. У автобуса що спускався з гори відмовили гальма, ми на повній швидкості врізалися в сарай. Всі живі але нажаль не всі здорові.
Пройшло вже два дні з моменту аварії. За цей час я вже багато чого обдумав і переварив. По багато разів прокручував ті декілька секунд. Згадував події до і після. Думав про те що б трапилося якби ми перевернулися, про те якби назустріч виїхала інша машина (ми деякий час їхали по зустрічній смузі на вузькій хвилястій дорозі).
Думок насправді дуже багато і щоб всі систематизувати і розповісти нажаль не вистачить ні часу ні кількості символів тексту в Фейсбуці. І я мабуть озвучу лише одну з них котра спала мені на думку ще в день аварії. А після цього сподіваюся що "відпущу" все. І повернуся до нормального життя.
Власне після ДТП ми з Сашком їхали до Києва в старенькому Ікарусі котрий прислав той самий перевізник що і сумнозвісний Рено. В салоні крім нас була лише одна дівчина. Решту пасажирів забрала або швидка, або попутні машини. Я як завжди дивився в вікно і здебільшого мовчав, Сашко як завжди багато говорив. Щось я слухав, щось пролітало повз мене. Аж поки у вікні замайорили високі триметові бетонні паркани - Конча Заспа. І Сашко почав говорити наче читаючи мої думки.
Власне причина ДТП всім відома - відмовили гальма. Але чому так сталося? Чому так сталося саме на автобусі котрий важить декілька тон, у котрого понад 40 пасажирських місць. І хто винен - організатори фестивалю, водій, завгар, головний механік? Хто має нести відповідальність? Всі ці люди винні по своєму і їх вину заперечувати ніхто не буде. Але головний винуватець насправді був в нас прямо під носом, вірніше перед очима.
Винні саме ті люди що живуть за цими триметровими бетонними парканами. Наші дорогі депутати, міністри, судді, податківці, поліцаї та інші "слуги народу".
Народна мудрість каже - "Ситий голодного не зрозуміє". Так само не можуть зрозуміти нас ті люди котрі живуть в своїй маленькій країні, огороженій триметровим бетонним парканом з басейном і джакузі на кожному поверсі багатоповерхової вілли. В їхній маленькій країні все добре. В їхній маленькій країні завжди вчасно платаять зарплату , не вимимикають гарячу воду, не розбазарюють кошти, не катують людей в слідчих ізоляторах. І найголовніше що було актуально для мене на той час - в їхній маленькій країні не відмовляють гальма в автобусах. Просто вони не їздять автобусами. Автобуси для лохів - для нас з вами. Навіщо паритися для лохів? Органам що відповідають за контроль транспортних засобів краще забруднити руки хабарем аніж салідолом. Потім частину цього хабара передадуть вище - тим хто їх кришує. А потім ще вище. Ось так і зявляються потихеньку в Конча Заспі будинки з триметровим парканом. "А як же безпека пасажирів?" спитаєте ви. "До біса ту безпеку" відповідять вони. Адже навіщо конролювати якість транспорту котрим вони не користуються? Навіщо приймати закони котрі будуть захищати не їх інтереси? Навіщо контролювати виконання тих законів котрі вже є? Адже при робочих законах не можна отримати хабара, не можна побудувати триметровий паркан, не можна побудувати свою маленьку країну в якій все добре. При працюючих законах довдеться жити в великій країні, разом з нами. Доведеться ділити разом з нами всі радості і горе. Доведеться дійсно таки бути слугами народу. В прямому сенсі цих слів.
Підсумовуючи все сказане, я роблю висновок, що поки при владі будуть ті хто живе в своїх маленьких країнах за триметровими парканами, доти в нас будуть ламатися автобуси, руки, ноги та наші з вами голови. Я не відношуся до радикальних політичних активістів. Я майже ніколи не хожу на мітинги. У мене немає вдома вил котрі я гострю зберігаючи спокій. Я не закликаю вас підтримувати певну політичну силу. Я просто хочу всіх вас попросити - думайте, думайте головою поки вона в нас є. Думайте коли йдете на вибори, думайте коли йдете на мітинг, думайте навіть коли їдете в автобусі.
Людина думаюча - головний ворог тих хто живе в своїх маленьких країнах за триметровим парканом.
Автор: Панько Михайло, він же мій Друг mountine_orc