Нарешті вчора з друзями вибралися до кінотеатру і змогли побачити на власні очі
кіно, про яке я дуже багато чув, кіно на яке сподівалися і чекали дуже багато тих, хто плекає надії про відновлення слави українського кінематографу.
Вчора я подивився в кінотеатрі мабуть перше по справжньому достойне кіно українського виробництва - фільм "Тойщопройшовкрізьвогонь" (Firecrosser) Михайла Ілльєнка, і хотів би поділитися з Вами своїми враженнями та переживаннями.
З огляду на те, що я працюю в кінобізнесі, і кіно - це не тільки для мене робота, але і хоббі, за останні роки я передивився так багато кінофільмів, що мій мозок тепер завжди перед переглядом нової картини дуже критично налаштований і завжди готовий знайти недоліки та косяки. Не кажучи вже про фільми російського чи українського виробництва. То ж збираючись на перегляд фільму Михайла Іллєнка, я йшов до кінотеатру з певним острахом ... бо мої надії та думки про спадщину Олександра Довженка викликали в мені стурбованість, що до першого, по справжньому шикорокоекранного, українського фільму. Думки не покидав і перший український "блокбастер, фільм жахів" - "Штольня" ... і від цього було ще гірше.
Але з перших хвилин фільму мої острахи почали розвіюватися і жива, якісна картинка та обережна, але професійна гра актора Дмитра Линартовича, його профіль героя - повертали надію на своє місце і занурювали в сюжет та події, що розгорталися на кіноекрані поступово, без надмірних заминок та банальних діалогів.
В першу чергу кидається в око робота оператора Олександра Кристаловича. Майстер обирає дуже комфортні ракурси, які зосереджені на головному, на емоціях та перживаннях героїв. Декорації, що підібрані у дусі часу, лише роблять якісний фон, переносять глядача на початок 20 століття, а на першому плані головні герої - Іван Додока, Люба та Степан. Відмінна робота майстра.
Click to view
Актори працюють на камеру якісно і послідовно, так, що їх гра - це вже не Дмитро Линартович, Віталій Лінецький і не Ольга Гришина, це нові герої, які народжуються прямо на екрані. Нові життя з якими ти знайомишся, нові долі за якими уважно слідкуєш, нові емоції, які разом з ними переживаєш. Постать загартованого воїна Івана, та його "заблукавшого" товариша Степана, тендітна краса юної Люби та її незаймані почуття в очах, що дивляться на світ з наївною надією нареченої ...
Іван Додока - це образ, що живе в серці кожного українця, що шукає свій шлях до Батьківщини. До розуміння того хто він є, і де його місце. Пошук шляху до самоствердження і повернення на Землю своїх прабатьків, повернення землі Господарю, повернення Віри і традицій, що коренями чекають проросту, чекають дощу "сили і волі".
Антигерой фільму Степан Шуліка - це образ ворога в кожному з нас і серед нас. Ворога, що тримає нас на повідку стереотипів та страхів того, що нам прививає чужа надмірність, чужі закони та хворобливість. Степан показовий приклад боротьби, яку кожен може програти і закінчити безславно, канути в літа, згоріти в агонії гріха і бути проклятим як своїми, так і чужими.
Краса та ніжність фільму Люба Карімова - це образ Землі-матері, яка шукає своїх мужів, синів та воїнів, що загубили розум крізь століття смуту, образ Любові, що томиться під гнітом часу та відстаней, образ молодої Рослини, що намагається пробитися до Сонця, крізь асфальт системи та жорстокої реальності.
Ці образи беруть за душу, зворушують і тримають тебе в напрузі, щоб не відпустити сльозу по щоці до тремтячого серця. Образи, які створюються на екрані під чутливим керівництвом Михайла Іллєнка, під зворушливу музику, що вплетена в його авторський сценарій, його бачення та переживання. Дякую майстре!
Фільм "Тойщопройшовкрізьвогонь" - це не просто чергове кіно, історія, драма. Це щось більше! Щось на що чекали, що треба побачити на власні очі, за що можна боротися і вірити.
Я рекомендую Вам піти до кінотеатру переглянути фільм, заплати за квиток гроші, не тільки тому що це справді перше якісне кіно українського виробництво для широкого екрану, але тому що це кіно, по справжньому достойне Вашого часу та Вашої уваги. І нехай цей фільм дасть поштовх до відродження славної історії кінематографу, великого Народу!
"А хіба Бог є?.. У нас в хаті є."
Рецензия на русском языке:
http://www.kinopoisk.ru/level/79/user/109947/comment/1432596/