Молода Республіка Поетів 2010. Обрані
Треба далі іти, а ти влякла, прикута стоїш
до чужої землі, де вином заливають похмілля.
Пахне зіллям тобі: чи полин, чи євшан, чи спориш...
Пахне зіллям тобі - ніби вдома в Зелену неділю.
Озирнись, гукни - може, хтось заблукав, як і ти,
а удвох таки легше - не лише іти, а й терпіти.
Ти мовчиш, а між тим - сходить місяць новий золотий,
півобручки - в траві, що так само згоріла, як літо.
Треба далі іти, але сили - уже на межі.
Ти - зміліла ріка, що нікуди із себе не витече.
Тільки перш, ніж вмирати, дорогу свою покажи.
Цього вистачить.
Анна Багряна (м.Київ)
Я медитую на власні руки
Чуючи кольору пружні звуки
Бачачи вітер тримаю протяг
Я наче крейсер я наче потяг
І затискаю шепіт у жменях
Ховаю ноти в липких кишенях
Знаходжу себе серед звуків
Восьмою нотою криком круків
В тихім дзюрчанні річки німої
В гіркім відзвуку долі чужої
Я свист пароплавів що тонуть в морі
Я гул паротягів в залізничній неволі
Сьогодні була я мовчанкою й говором
А завтра вранці прокинуся кольором
Ірина Загладько (м.Луцьк)
до чужої землі, де вином заливають похмілля.
Пахне зіллям тобі: чи полин, чи євшан, чи спориш...
Пахне зіллям тобі - ніби вдома в Зелену неділю.
Озирнись, гукни - може, хтось заблукав, як і ти,
а удвох таки легше - не лише іти, а й терпіти.
Ти мовчиш, а між тим - сходить місяць новий золотий,
півобручки - в траві, що так само згоріла, як літо.
Треба далі іти, але сили - уже на межі.
Ти - зміліла ріка, що нікуди із себе не витече.
Тільки перш, ніж вмирати, дорогу свою покажи.
Цього вистачить.
Анна Багряна (м.Київ)
Я медитую на власні руки
Чуючи кольору пружні звуки
Бачачи вітер тримаю протяг
Я наче крейсер я наче потяг
І затискаю шепіт у жменях
Ховаю ноти в липких кишенях
Знаходжу себе серед звуків
Восьмою нотою криком круків
В тихім дзюрчанні річки німої
В гіркім відзвуку долі чужої
Я свист пароплавів що тонуть в морі
Я гул паротягів в залізничній неволі
Сьогодні була я мовчанкою й говором
А завтра вранці прокинуся кольором
Ірина Загладько (м.Луцьк)