З наближенням дати 9 травня, ми разом з іншими молодими черкаськими активістами розмірковували яким чином достойно відзначити цей день в нашій історії.
Нам було відомо, що лише в пострадянських країнах існує традиція святкування 9 травня Дня Перемоги. Але з 2005 року 8 та 9 травня у всьому світі відзначають саме Дні пам‘яті та примирення, присвячені жертвам Другої світової війни.
У 2004 році в резолюції, приуроченій до 60-ї річниці закінчення Другої світової війни в Європі, Генасамблея ООН проголосила ці пам‘ятні дати як данину всім жертвам Другої світової війни.
Загальні втрати у Другій світовій становили за різними даними від 70 до 100 мільйонів людей. Жертви серед військових та мирного населення Радянського Союзу становили понад 25 мільйонів людей.
Загальні демографічні втрати України - включно з убитими, жертвами концтаборів, депортованими, евакуйованими й тими, що рушили у вигнання разом із відступаючими нацистами, - становили не менше 14 млн. чоловік.
Враховуючи таку неймовірну кількість людських жертв, причому неважливо з якої сторони, ми просто не могли святкувати це і радіти перемозі. Для нас це скоріше поразка, причому поразка всього людства, яке досі не зробило висновків після тих приголомшливих подій 1939-45 років.
Тому минулого 2013 року в рамках координаційної ради #Патріотична_ініціатива ми вирішили вшанувати пам'ять всіх жертв Другої світової війни саме 8 травня. Ми віднайшли портрети наших загиблих родичів, дідів або прадідів, бабусь чи прабабусь, які брали участь в бойових діях. Також зібрали інформацію про їх життя, подвиги під час війни, місця і обставини загибелі. Зібрались у вузькому колі на Пагорбі Слави біля меморіалу жертвам Другої світової, і вшанували пам'ять загиблих хвилиною мовчання. Після цього кожен мав змогу показати фото своїх пращурів, розповісти іншим про їх героїчні вчинки і життя під час війни, про всі труднощі, з якими довелося стикнутись їм у цій трагедії.
Таким чином, ми відійшли від того поверхневого традиційного святкування Дня Перемоги з парадами, святковими столами, і частуваннями. Ми віднайшли історичний зв'язок з нашими родичами, дізнались про їх життя, і справді прониклись важким духом подій років війни.
Цього ж року ми запланували більш масовий захід, а саме - мовчазну ходу з лампадками до меморіалу Слави, а також роботу стріт-арт на тему другої світової поруч з графіті Небесній сотні і Тральщику Черкаси.
Click to view
Click to view
В ході відмовились від використання будь-якої символіки, чи то партійної, чи навіть національної. Максимум - чорна траурна стрічка і лампадка. На жаль, не всі молодіжні організації погодились на такі умови. Представники ВМГО "Сокіл" вирішили все ж використовувати свої прапори і тому йшли окремою ходою з іншого місця, а молодіжка Народного руху не повідомила про те, що проводить свою власну акцію до Дня Пам'яті 8 травня. Проте на наш захід прийшло близько 100 людей, що для Черкас є немало.
Не всі представники громадських об'єднань можуть пожертвувати власними інтересами заради чогось суттєво важливішого. Чого не скажеш про церковних служителів різних патріархатів і конфесій, з якими ми домовились про проведення спільного молебня по усім загиблим. Після молебня провели хвилину мовчання і поклали запалені лампадки і свічки до стели героїв другої світової війни.
Я дуже вдячний всім учасникам ходи, які з розумінням ставляться до подібних заходів, усвідомлюючи справжні втрати усього людства під час воєн і військових конфліктів. Сподіваюсь, наше і майбутні покоління прикладуть максимум зусиль щоб нічого подібного більше ніколи не повторилось.
Відеорепортаж місцевої телерадіокомпанії "ВІККА":
Click to view
Click to view
Click to view