Мандрівний вирій. Всі дороги ведуть в Рим
Цікаво пригадати приказку, що "Всі дороги ведуть в Рим", бо хоч основною точкою нашої подорожі є Тайланд, але все одно навіть туди ми їдемо через столицю наймогутнішої за всі часи імперії:)
Через півтори години в небі наш літак застиг над звечорілим Римом. М'яке приземлення в аеропорту Чампіно і зовсім скоро ми вже в центрі італійської столиці біля залізничного вокзалу Терміні.
Звідси маршрутним автобусом вирушаємо за адресою дівчини, яка погодилась захостити нас через кауч. В Італії каучсьорфінг, як і автостоп, не користується попитом: із 50 надісланих нами запитів, Сільвія єдина, хто дав позитивну відповідь.
Ми вирішили не завдавати особливих клопотів італійці, тому самостійно шукали її будинок. Район, де живе Сільвія розміщений за межами центру, і заселений, в основному, уродженцями Бангладешу та Індії.
Вже традиційно ми вийшли не на своїй зупинці, тому биту годину волочились столичними вуличками у пошуках Via Laparella. Ті випадкові перехожі, до яких ми звертались за поміччю розгублено знизали плечима або ж вдавалися до навігаційного пошуку, та все це виявилось марним. Найкумедніше те, що ми перебували в кільканадцяти метрах від обійстя Сільвії.
Залишивши речі, на запрошення дівчини, подалися до її колишнього співмешканця, який влаштував своєрідну вечірку.
У тісній квартирці було гамірно та людно. Дівчина познайомила нас зі своїми друзями та запросила до столу. Кожен, із гостей мав принести якусь страву. На наше диво, Сільвія теж вегетаріанка, вона зготувала квасолю з овочами. Ми куштували палетту (кукурудзяна каша), цю квасолю, сир та овочі.
За вечерею Сільвія розоповіла, що мріє змінити професію за якою навчається, вона майбутня медсестра, на більш творчу - стати художницею. Про сподівання залишити Італію та податися за кордон. Також оповіла, де їй вже вдалося побувати, про кауч-досвід та загалом про свою сім'ю. Попри те, що дівчина нас завбачала, що її англіська трохи кульгає, нам вдалося порозумітись.
Згодом приєднався брат італійки, він розповів про вражаючі італійські місцинки та трохи про себе.
Вже було пізно, тому люд потроху почав розходитись. Ми теж, притомлені дорогою, не барились із гостюванням.
Наступного ранку ми мали оглянути Рим, і вже ввечері рушати до моєї мами в Умбрію, область з центром в Перуджі.
Прокинувшись, одразу посунули у центр. Брат Сильвії нас попередив, що цього дня по всій Італії відбудеться загальнонаціональний транспортний страйк, тому автобуси ходитимуть лише до 9-ї ранку.
На площі Терміні ми розгорнули карту Риму і почали розмірковувати, що хотіли б оглянути. Я вже не вперше у Римі, тому усе, що розташовано у центральній його частині бачив, та для Марини все це було ново. Тож повів її найвизначнішими та найдивовижнішими місцями.
Перше, ми попростували до парку Вілла де Боргезе. Дорогою нам траплялися адміністративні будівлі, під якими купчились люди. Різні політичні сили роздавали якісь агітки, майоріли прапорами, виголошували промови. За цими подіями пильно спостерігали карабінери - італійські полісмени та телевізійники, які віщали онлайн про перебіг акцій. Пізніше ми дізнались, що люди були змушені виходити на маніфестації, аби завадити будівництву автомагістралі, яка б пролягала від Італії до Ліону, і є загрозою для екології тої частини Італії.
Під час маніфестації
Вілла Боргезе
П'яцца дей Попполо
П'яцца Спанья
Колізей
Далі буде...
Через півтори години в небі наш літак застиг над звечорілим Римом. М'яке приземлення в аеропорту Чампіно і зовсім скоро ми вже в центрі італійської столиці біля залізничного вокзалу Терміні.
Звідси маршрутним автобусом вирушаємо за адресою дівчини, яка погодилась захостити нас через кауч. В Італії каучсьорфінг, як і автостоп, не користується попитом: із 50 надісланих нами запитів, Сільвія єдина, хто дав позитивну відповідь.
Ми вирішили не завдавати особливих клопотів італійці, тому самостійно шукали її будинок. Район, де живе Сільвія розміщений за межами центру, і заселений, в основному, уродженцями Бангладешу та Індії.
Вже традиційно ми вийшли не на своїй зупинці, тому биту годину волочились столичними вуличками у пошуках Via Laparella. Ті випадкові перехожі, до яких ми звертались за поміччю розгублено знизали плечима або ж вдавалися до навігаційного пошуку, та все це виявилось марним. Найкумедніше те, що ми перебували в кільканадцяти метрах від обійстя Сільвії.
Залишивши речі, на запрошення дівчини, подалися до її колишнього співмешканця, який влаштував своєрідну вечірку.
У тісній квартирці було гамірно та людно. Дівчина познайомила нас зі своїми друзями та запросила до столу. Кожен, із гостей мав принести якусь страву. На наше диво, Сільвія теж вегетаріанка, вона зготувала квасолю з овочами. Ми куштували палетту (кукурудзяна каша), цю квасолю, сир та овочі.
За вечерею Сільвія розоповіла, що мріє змінити професію за якою навчається, вона майбутня медсестра, на більш творчу - стати художницею. Про сподівання залишити Італію та податися за кордон. Також оповіла, де їй вже вдалося побувати, про кауч-досвід та загалом про свою сім'ю. Попри те, що дівчина нас завбачала, що її англіська трохи кульгає, нам вдалося порозумітись.
Згодом приєднався брат італійки, він розповів про вражаючі італійські місцинки та трохи про себе.
Вже було пізно, тому люд потроху почав розходитись. Ми теж, притомлені дорогою, не барились із гостюванням.
Наступного ранку ми мали оглянути Рим, і вже ввечері рушати до моєї мами в Умбрію, область з центром в Перуджі.
Прокинувшись, одразу посунули у центр. Брат Сильвії нас попередив, що цього дня по всій Італії відбудеться загальнонаціональний транспортний страйк, тому автобуси ходитимуть лише до 9-ї ранку.
На площі Терміні ми розгорнули карту Риму і почали розмірковувати, що хотіли б оглянути. Я вже не вперше у Римі, тому усе, що розташовано у центральній його частині бачив, та для Марини все це було ново. Тож повів її найвизначнішими та найдивовижнішими місцями.
Перше, ми попростували до парку Вілла де Боргезе. Дорогою нам траплялися адміністративні будівлі, під якими купчились люди. Різні політичні сили роздавали якісь агітки, майоріли прапорами, виголошували промови. За цими подіями пильно спостерігали карабінери - італійські полісмени та телевізійники, які віщали онлайн про перебіг акцій. Пізніше ми дізнались, що люди були змушені виходити на маніфестації, аби завадити будівництву автомагістралі, яка б пролягала від Італії до Ліону, і є загрозою для екології тої частини Італії.
Під час маніфестації
Вілла Боргезе
П'яцца дей Попполо
П'яцца Спанья
Колізей
Далі буде...