Як козаки в Індію літали. Дарджилінг. Частина 2.
Прогулявшись звивистими вуличками міста, після численних спроб ми все ж таки відшукали те що потрібно. Але перед тим пройшлися до головної площі Дарджилінгу під назвою Chowrasta square, де проходив фестиваль чаю.
Вуличка до площі
Чайні плантації Дарджилінгу відомі майже в усьому світі і місцевий чай високо цінується як в Індії так і за кордоном. На площі з одного боку розташувалась сцена, на якій виступали музичні і танцювальні колективи, а також фольклорні групи, а з іншого боку вздовж вулиці тягнувся ряд палаток виробників чаю, які презентували свою продукцію. Ми трохи продегустували імбирного чаю, і одразу придбали декілька пакунків як подарунок додому.
На східній стороні пагорбу, один чоловік, який працював у кафе сказав що має вільну кімнату неподалік у своєму будинку але може надати її тільки до 26 грудня, бо потім він їде у Непал. До речі в Дарджилінгу переважна більшість населення не індуси, а азіатської зовнішності, і розмовляють непальською. Як ми дізнались пізніше місцева етнічна народність має назву Gorkha. Так от цей чоловік теж був азіатського типу, дуже приємна завжди усміхнена людина. У розрізі очей підкреслювалась певна мудрість. Отже, він провів нас до свого будинку і показав кімнату. За розмірами вона була невеличка, проте з вікна відкривався неабиякий краєвид.
Я одразу уявив як буду прокидатися від перших променів сонечка, що з’являтиметься з-за протилежних пагорбів. Ми швиденько узгодили ціну в 600 рупій за кімнату, розклали речі і вирушили до того кафе де ми зустрілись з Сонамом - так звали чоловіка. Як виявилось він був власником того кафе разом зі своєю жінкою яка поралась на кухні, готуючі смачні обіди для численних іноземців. До речі це маленьке затишне місце було дуже популярним серед іноземних туристів. Тож і ми з Алі, вирішили трохи підкріпитися там перед загальним оглядом міста.
Оскільки в описі своєї, як виявилось, довготермінової подорожі в Індію, відставання від реальних подій складає більш ніж 3 місяці, я вирішив з цього моменту створювати пости у вигляді фотозвітів з коротеньким описом, інакше охопити всю подорож буде неможливо до моменту мого повернення на Батьківщину.
Отже фото з Дарджилінгу.
Англіканська церква ззовні
Всередині
Музей, на жаль зачинений на той час
Вулицями міста
Статуя Ханумана
Парк Шиви
Влучний напис
З парку відкривається чудовий вид на третю по висоті вершину світу (після Евересту і K2), висота 8586 м над рівнем моря, її назва - Канченджанга
Спостерігати таку красу навколо - неабияка насолода!
Далі ще цікавіше!
Вуличка до площі
Чайні плантації Дарджилінгу відомі майже в усьому світі і місцевий чай високо цінується як в Індії так і за кордоном. На площі з одного боку розташувалась сцена, на якій виступали музичні і танцювальні колективи, а також фольклорні групи, а з іншого боку вздовж вулиці тягнувся ряд палаток виробників чаю, які презентували свою продукцію. Ми трохи продегустували імбирного чаю, і одразу придбали декілька пакунків як подарунок додому.
На східній стороні пагорбу, один чоловік, який працював у кафе сказав що має вільну кімнату неподалік у своєму будинку але може надати її тільки до 26 грудня, бо потім він їде у Непал. До речі в Дарджилінгу переважна більшість населення не індуси, а азіатської зовнішності, і розмовляють непальською. Як ми дізнались пізніше місцева етнічна народність має назву Gorkha. Так от цей чоловік теж був азіатського типу, дуже приємна завжди усміхнена людина. У розрізі очей підкреслювалась певна мудрість. Отже, він провів нас до свого будинку і показав кімнату. За розмірами вона була невеличка, проте з вікна відкривався неабиякий краєвид.
Я одразу уявив як буду прокидатися від перших променів сонечка, що з’являтиметься з-за протилежних пагорбів. Ми швиденько узгодили ціну в 600 рупій за кімнату, розклали речі і вирушили до того кафе де ми зустрілись з Сонамом - так звали чоловіка. Як виявилось він був власником того кафе разом зі своєю жінкою яка поралась на кухні, готуючі смачні обіди для численних іноземців. До речі це маленьке затишне місце було дуже популярним серед іноземних туристів. Тож і ми з Алі, вирішили трохи підкріпитися там перед загальним оглядом міста.
Оскільки в описі своєї, як виявилось, довготермінової подорожі в Індію, відставання від реальних подій складає більш ніж 3 місяці, я вирішив з цього моменту створювати пости у вигляді фотозвітів з коротеньким описом, інакше охопити всю подорож буде неможливо до моменту мого повернення на Батьківщину.
Отже фото з Дарджилінгу.
Англіканська церква ззовні
Всередині
Музей, на жаль зачинений на той час
Вулицями міста
Статуя Ханумана
Парк Шиви
Влучний напис
З парку відкривається чудовий вид на третю по висоті вершину світу (після Евересту і K2), висота 8586 м над рівнем моря, її назва - Канченджанга
Спостерігати таку красу навколо - неабияка насолода!
Далі ще цікавіше!