айем РАБ

Nov 10, 2008 11:51

кароче так. в україні кріпацтво було. колгоспи тоже...а от з трудовим рабством якось не склалося історічєскі. щас тіпа надолужується. паступіла інфармація шо в кожній області є ферми і господарства де бомжі пашут как нєгри. за єду і в кайданах. збирають їх по мусорка і закривають навсігда.

на одну з таких фєрм я рішил влаштуватись паработать. замаскірірувался пад бамжа - вузькі і короткі сірі джинси (судячи з усього бабські) без гудзика. ванюча махрова сорочка в клітинку (без трьох гудзиків і смердить сцяками) і курточка - тепла але теж на пять розмірів більша, засмальцьована і смердить. три дні перед етім єстєствєнно не милися і не голилися....

било апасно і страшно - в ітогє всьо получілось, покусала собака, забухав з сірьогою-барадою (бомжує з 88 року), в рабстві чуть не виїбали буквально....

текст сюжету ніже....

Сюжет: Раби
Автор: Денис Данько
Оператор: Стас Шахов

Кор.з/к: Два тижня лісом без зупинок. Їв померзлу калину і залишки зерна на полях. Постійно озирався назад. Обморозив руки й ноги. Але це, каже, не так вже й важливо. Головне - він утік зі справжнісінького пекла… Сергій цю історію дванадцятирічної давнини згадує як страшний сон. Два роки він був рабом.
В/к.: (Сергій - колишній раб)
07»15»00 первій раз меня избили…сильно избили…но так как я сопротивлялся меня били більше всех. Потом две недели отсиживался.
05»49»00 два года я там бил. Шо я делал? Я плотник и електрики вот резали свиней…..
Кор.з/к: Це була свиноферма в харківській області. Сергій не знає, в якому селі вона була розташована, адже тікав уночі, а везли його на ферму в закритому фургоні. Пригадує, їхав найматися на роботу в Яготин, але не доїхав.
В/к.: (Сергій - колишній раб)
03.00 - ехал в автобусе, догнала машина сперва нас, тормознула, осмотрели. Потом на посту поять тормознули… Он прошелся практически нигде не задерживаясь, у одного только проверил и у меня проверил, почему нет прписки. «Жилья нет, потому и нет прописки». - Выходи… Потом меня грузят: вот, давай залезай в машину. Залез и закрыли.
За таким же принципом шукали безкоштовних робітників і для інших господарств, а вони, за чутками, ледь не в кожній області є. На харківській фермі працювали тільки безпритульні. П’ятнадцяти годинний робочий день. Мінімум харчів. Нічліг - поруч з поросятами у хліві. Постійні фізичні знущання для профілактики. А ще постійний страх захворіти. Бо хворих і немічних вивозили в невідомому напрямку.
В/к.: (Сергій - колишній раб)
Говорили что в больницу. При мне троих вивезли и я их больше не видел… А почему я сбежал - потому шо начал чуствовать шо слабею…
Кор.з/к: Сергій не знає, що тепер з тою фермою. Колишній безпритульний каже, по так званій «бомжацькій пошті» давно вже звідти новин не було. Тому найвірогідніше, тепер там все чисто.
Але харківська свиноферма - не остання халепа в житті Сергія. Жартує, - від природи має хист знаходити неприємності.
П’ять років тому він вдруге потрапив у рабство. В дніпропетровську працівник правоохоронних органів у власному гаражі утримував бомжів і здавав їх в оренду на різні підприємства. Грошей працівникам звісно ж не платив.
В/к.: Сергій - колишній раб
17»00 6 человек нас было тогда и среди них одна женщина…он сказал я заплачу…больше тисячи… но когда пришло время он сказал ви проели больше чем заработали. Я с ним сценпился тогда
18»45 прожив там узнаешь что у него все свои кругом и если сбежишь хуже будет…найдут и накажут
Кор.з/к: Сергій каже, що той рабовласник вже більше п’ятнадцяти років цим займається. Кличуть його «Колька-мент».Та ж таки «бомжацька пошта» і досі приносить звістки з того зловісного гаража у Дніпропетровську. Спробуємо його знайти. Перевдягаємось в безхатченка. Сергій точної адреси не пам’ятає, однак вказує приблизний район. Радить питати деталі в «самогонщиць» на ринку - вони завжди все знають.
В/к.: Самагонщици:
26»50
Коля мент забирает рабочих?
Набирает
Ето тот шо на грибах..
Может бить
А что тебе робота надо? Ти что зайчик? иди на поселок пройдись где дома может че-то и найдешь. Не вздумай туда иты…туда не нагой. Там в гаражах спят…походи по поселку до него не надо….
Кор.з/к: Тітоньки-продавщиці категорично відмовляють йти на роботу , одна на місце, де він полює зазвичай на майбутніх працівників, все-таки вказують.
В/к.: 07»00 тут кажуть коля мент набирае
- не було сьодня коли.Не, сьодня його не було.
Кор.з/к: Кожен бомж цього району Дніпропетровська знає про Кольку Мєнта. Сергій на прізвисько борода - не виняток.
В/к.: Бомж борода:
31:51 где-то в балке есть там один мент но туда лучше не соваться. Ну говорят кабала….ето что коньяк?…туда лучше не идти. Он же ночлег дает…попадаешь в кабалу. Шо, рабство? - ну да…
Кор.з/к: Спочатку Сергій-борода не дуже хоче говорити про рабовласника. Постійно переводить тему то на політику, то на своє афганське минуле. І тільки після певної кількості спиртного з нього вдається витягти щось конкретне. Називає адресу і розповідає ще кілька цікавих фактів…
В/к.:
33;48 сашка-циган покойный у него работал - говорит - пиздец….кабала писдец…не вилезишь никуда, не забухаешь. Но кормит относительно нормально.Сашка вирвался ж…он просто пошел коров пасти, коров бросил и съебался………..
По Сашкиним рассказам там пизда бля… -.со мной не хочеш сходить? - Ти че, издеваешься????…
В/к.: СТЕНДАП:
02»07»38 Звуть його Колька-мент. Живе в Дніпропетровську на вулиці тунельній, 94. Це все, що ми про нього знаємо. Не зважаючи на те, що нам наполегливо рекомендували з ним не зв’язуватись, ми все-таки спробуємо влаштуватися до нього на роботу.

Кор.з/к: Три дні ми чергували під його будинком. Розташований він у глухому районі, - тут приватний сектор, людей дуже мало. У дворі жодних ознак життя, з вулиці нічого не видно. Коля весь цей час додому не приходив. От тільки надвечір другого дня якісь люди загнали у двір 8 корів з пасовища. Вдалося поспілкуватися з пастухом - виявився теж бомжем, правда, не дуже багатослівним. Четвертий рік вже тут. Каже, що на даний момент їх тут семеро. Умови - такі собі, але на них пастух не надто скаржиться.
В/к.: 01.20.00 - Зимой біло 12 человек
Кор.з/к: На третій день нарешті з’являється і сам господар. Запитую про роботу і житло. Каже - готовий дати прихисток, однак чесно зізнається - грошей не платитиме.
В/к.:
01»27»00 труси, носки, сигарети, зарплати нет
- А еда?
Ну ясное дело.
- Мне би на два месяца перебиться.
Ну ладно, заходи. А кто тебе сказал?…
- самогонщици на базаре.
Кор.з/к: Проводить на місце, де доведеться жити. І справді гараж… Холодний. Метрів п’ять квадратних. Ні гарячої, ні холодної води. Туалет на вулиці. Єдине благо цивілізації - чорно-білий телевізор. Семеро сусідів, я - восьмий. Моя поява викликає в них неабияку цікавість - бомжі, яким вдалось звідси вирватись, натякали, що в гаражі у «Кольки мєнта» одностатеві стосунки - явище нормальне. Неоднозначні натяки починаються одразу ж…
В/к.:
01»27»50 ето Петро…любит целоваться…
Как тебя зовут?
- Денис.
Сколько тебе лет?
- 25
Виглядиш на малолетку
- хорошо сохранился…от хорошей жизни наверное
Вот вован любит целоваться
- Тут все, я вижу, любят целоваться…
-
Кор.з/к: Сусіди розповідають, що годують нормально і роботою не перевантажують. Шеф, якого тепер треба називати дядя Коля, присутній під час цих розмов.
В/к.: А роботи нету вообще. Ну как раз в неделю два…не сезон. А так в основном гуляем. По дому там…
Кор.з/к: Однак тільки-но дядя Коля їде десь у справах, у моїх нових сусідів язики розв»язуються - виявляється, не так тут вже й добре. Працювати доводиться по 10 годин на день. А вирватись звідси майже нереально. Не зважаючи на те, що дядя Коля вже років п’ять на пенсії - в Дніпропетровську його знає кожен міліціонер, тому й втікача знаходять швидко і жорстоко карають.
Дочекавшись повернення дяді Колі, відпрошуюсь в нього на годину, мовляв речі забрати, холодно в гаражі. Господар вірить - і відпускає. Однак попереджає, що розгулювати так просто більше не дозволить.
В/к.:
Мне тут надо сходить вещи забрать.
Сходить надо? Ну сходи. если спальник есть - хорошо
Щас еще люди на полях…
Кор.з/к: Звісно ж назад не повертаюся…а раптом і справді не випустять? Не вірити сусідам підстав немає. До того ж вони цілуватися люблять. Одразу ж їдемо на іншу ферму, де, за чутками, теж можна здатися в рабство. Вона у Запорізькій області, у селі Ростуще. Розповів нам про неї місцевий безпритульний дядя Женя, який два місяці тому утік звідти.
В/к.: Женя, бомж
02.02.00 та какие там деньги. Хавку какую-то давали в день один раз - и все. 02»02»15 били конечно, сил не било, приходилось слушаться, терпели.
Кор.з/к: Більше десятка безпритульних спали у свинарнику, їли те саме, що і свині. Одним словом - типова «фазенда». Євген чув, що такі господарства є ледь не в кожній області. Каже, здебільшого їх кришує міліція, тому й існують собі спокійно роками.
В/к.: Женя, бомж
02»04»15 о каком-то зговоре о том что би сбежать было не реально. Потому шо было три приближенних лица хозяйки, кроторие все докладивали они выпасали и пиздкец потом….жили они тоже как и мы, но работали меньше, их не так обижали
Кор.з/к: Втік дядя Женя під час святкування 35-річчя господині. Гостей було багато, та й випили усі добряче. Після втечі написав анонімного листа в запорізьку міліцію. Розповів все, що знав. Навіть про те, що хворих рабів не лікували, а закопували десь в лісі.
В/к.:
02»02»45 бил у нас один, жил с нами, работал. Заболел. Плохо было ему. Забрали его, сказали в больницу повезли, лечить. ми с ребятами догадивались, шо в лес вивозят и…. потому что больше ми его не видели. Там за железкой лес, скорее всего туда только. Вряд ли би они его лечили.
Кор.з/к: Ми теж вирішили навідатись на цю ферму. Однак нас випередила Запорізька міліція. Місяць тому правоохоронці накрили рабовласників і порушили проти них кримінальну справу. Безхатченків визволили. Хазяйка ферми усі обвинувачення називає наклепом.
В/к.:фермерша
01»50»00 здесь люди, которые не имеют постоянного места жительства, помогали ухаживать за свиньями. за ето они получали заработную плату, проживание в комнатах с телевизорами. Горячий душ, трехразовоое питание, медобслуживание… ни кто их не держал в заперти. 01.51.00 Силой здесь никто никого не держал.
Кор.з/к: Фермерша запускає нас на територію. Весь час розповідає про чудові умови утримання безпритульних працівників. Однак показувати чомусь відмовляється. Натомість пропонує нам взяти інтерв’ю у Сергія, який після міліцейського рейду повернувся сюди. Сергій - напоготові. Життєрадісно розповідає, що п’ять років на фермі живе як в раю. Господиня поруч, підказує правильні слова.
В/к.: Сергій - бомж
01.56.00 ето происходило на ферме. На етой, где я нахожуся. Етого не было, шоб убийства там били, рабство держали (хозяйка подсказуэ) ето наговор какой-то понимаете…..я вже 4 год работаю здесь.
Кор.з/к: Сергій розповідає, що правоохоронці вибивали з нього зізнання, мовляв їм це було дуже потрібно.
В/к.: 01»57»00 Следователь или хто он пистолетом меня ударил в голову я кажу зачем ти бьешь ти сначала сделай вивод а потом уже результати будуть
01»5812 я слишал так по розговорам шо хотять мусора вот ету ферму - ето я вам говорю - мусора хотять оцю ферму занять - от так то я слишал.
Кор.з/к: Однак з восьми колишніх працівників, окрім Сергія, ніхто чомусь в цей рай з поросятками не повернувся. Запорізька міліція цю історію коментувати відмовляється - таємниця слідства.
Так само таємниця слідства - чому київських безхатченків Юрія та Олега столичні міліціянти регулярно, щонайменше два рази на тиждень, забирають у райвідділок. Причин арешту бомжам правоохоронці не озвучують, і без суду й слідства засуджують їх на примусові адміністративні роботи.
В/к: (БОМЖІ)
01»12 верущак Анатолій Степанович… помідор….кличка… нам он не кто, иногда он любитель, чтоби убирали, подметали на Герцена 9.
Кор/зк.: Як виявилось міліціонери Шевченківського відділку в Києві - хлопці дуже охайні і чепурні. Люблять порядок і чистоту. І з логікою у них все гаразд - навіщо платити прибиральницям за дотримання порядку, якщо можна за те саме не платити бомжам.
В/к: (бомжі)
03»03 он может приехать допустим - здесь приемка есть недалеко там бутилки здают. Подезжают и забирают на Герцена 9 … как долго держат - ну день поубирать, позаметать. / 04»50 он любит раздеть, может разбуть, чтоб убирали и оттуда никто не убегал…
Кор/зк.: Восени та взимку в райвідділку безпритульні працюють ледь не щодня. Влітку роботи менше - ні опалого листя, ні снігу.
ЛАЙФ: а шо ви тут снимаете
- как бомжи улеци метут
- а резрешение у вас есть?
Кор/зк.: Під час затримання, - розповідають безхатченки, - жодних паперів міліціянти не заповнюють. Документи - відібрали. Юра та Олег, звісно ж, обурюються, однак мовчки. Вельми бояться міліцейських гумових палиць.
В/к: Юрист
12»20 якщо рішення суду немає, то особу не можна притягувати до якихось адміністративних робіт. І тільки винну особу можна притягати до якихось робіт.
Крім того, на власні очі бачив, як яскраво вбрані дівчата, скоріше за все повії, рано вранці бадьоро замітали подвір’я київського святошинського райвідділу міліції. Врешті, їм, як і бомжам, поскаржитися нікуди - самі з законом не на «ти».
Previous post Next post
Up
[]