Безсонне...
Я стомився від брехні. Напівправди. Псевдоістин...
Стільком людям навколо так просто взяти для себе маску, скопіювати шаблон мислення, не думати, втекти, і не сумніватись. Шлях до істини починається з сумніву щодо псевдоістин? Сумнів не є чимось страшним? Спростований сумнів тільки підсилює справжню істину? Для кого ці твердження зараз мають вагу? Копіпейст і простіший, і гарантовано дає баранчиків-підмекувачів.
Напевно це страшно. А бути сміливим тепер введено в етикет, як "поганий тон". І час займає, і проблеми створює і взагалі - це "ущемлення чиїхось інтересів". А інтереси це завжди важливо і корисно, особливо, якщо вони власні. Раз - і якщо щось в житті не подобається, можна завжди знайти в когось думку, яка їх ущемлює, зробити собі на цьому ім'я (так ввічливо називати роздмухування іміджу), доказати свою вищість, або утвердити щось своє, як загальне, тільки тому що його в якомусь локальному випадку "ущемили"(звісно ж на думку "ущемленого" це було саме так, варіантів, що його ніхто чіпати й не хотів, до розгляду брати не варто - бо невигідно).
Перемагати теж страшно, "боротись" - ось вибір сьогодення (почесно, можна в соцмережі вішати шпалери про те, який ти борець, чи мученик. Баранчики знову-ж таки раді додати своє "ме" до тяжкої "боротьби"). Перемога ж означає відповідальність, а відповідальність така напряжна штука... Нею не похвалишся нормально, не заробиш бонусів від Великого Ідола Соціуму... Ще й, зараза, своєю напряжністю перекриває всі бонуси від самого факту перемоги, як такої (більше одного разу перемогою не похвалишся - скажуть "бойан"). Та й найголовніше - після перемоги треба думати, що робити далі, а думати це певно ще напряжніша штука за відповідальність.
Тому нині легко втікати. Це і не страшно, і відповідальність чи думки мучити не будуть. Ідеалом є абсолютна свобода...
Свобода тікати, куди і коли заманеться... Це ж легко.
Стільком людям навколо так просто взяти для себе маску, скопіювати шаблон мислення, не думати, втекти, і не сумніватись. Шлях до істини починається з сумніву щодо псевдоістин? Сумнів не є чимось страшним? Спростований сумнів тільки підсилює справжню істину? Для кого ці твердження зараз мають вагу? Копіпейст і простіший, і гарантовано дає баранчиків-підмекувачів.
Напевно це страшно. А бути сміливим тепер введено в етикет, як "поганий тон". І час займає, і проблеми створює і взагалі - це "ущемлення чиїхось інтересів". А інтереси це завжди важливо і корисно, особливо, якщо вони власні. Раз - і якщо щось в житті не подобається, можна завжди знайти в когось думку, яка їх ущемлює, зробити собі на цьому ім'я (так ввічливо називати роздмухування іміджу), доказати свою вищість, або утвердити щось своє, як загальне, тільки тому що його в якомусь локальному випадку "ущемили"(звісно ж на думку "ущемленого" це було саме так, варіантів, що його ніхто чіпати й не хотів, до розгляду брати не варто - бо невигідно).
Перемагати теж страшно, "боротись" - ось вибір сьогодення (почесно, можна в соцмережі вішати шпалери про те, який ти борець, чи мученик. Баранчики знову-ж таки раді додати своє "ме" до тяжкої "боротьби"). Перемога ж означає відповідальність, а відповідальність така напряжна штука... Нею не похвалишся нормально, не заробиш бонусів від Великого Ідола Соціуму... Ще й, зараза, своєю напряжністю перекриває всі бонуси від самого факту перемоги, як такої (більше одного разу перемогою не похвалишся - скажуть "бойан"). Та й найголовніше - після перемоги треба думати, що робити далі, а думати це певно ще напряжніша штука за відповідальність.
Тому нині легко втікати. Це і не страшно, і відповідальність чи думки мучити не будуть. Ідеалом є абсолютна свобода...
Свобода тікати, куди і коли заманеться... Це ж легко.