Нелегкий день....і досі не можу себе заспокоїти, взяти в руки і повірити собі самій у цьому заспокоєнню. Так буває, що на раз звалюється усе звідусюд і треба тихим, але бадьорим голосом шепотіти собі щось веселе.
- ранок казковий: серед трав, чагарників у пошуках птахів різноманітних. Ходили зі знайомою орнітологом (дослідник птахів) на пташиний облік. Цікавість і краса. У гумовцях, з біноклем і фотиком непоспішаючи слухаєш, любуєшся, ще й вивчаєш хто як говорить. Я птахи - вони такі оптимісти! Нарвала трохи дикого люпину для бадьорих плям у квартирі.
- як всередині змарніла радість, хтось із дітей чи то навмисне, чи нехотячи кинув довжеленний рулон туалетного паперу на височенне дерево. І так та наївна стрічка, романтична і банальна мене розсмішила :)
- з подругою завтра їду до Києва.
Дай Боже мені спокою. Дай мудрості без строгості, любові без самобичування. І проведи мене завтрашнім шляхом.