Добрі новини - це певний акт сили волі. Ззовні, може як певні дрібниці чи навіть безсенсовні дурниці. Читаєш, ну от скільки доброго, живи-веселися. А щоб їх скласти треба сісти і подумати. Бо те, що б хотіла виправити, одразу наповерхню випливає, а за добрим треба шукати.
Так було вчора, але остання ніч була суцільною доброю новиною.
- Ми з хором поїхали на завершення молодіжної прощі, до Унівської лаври. Здійснилося моє бажання витривати цілу ніч на молитвах. Гуляла, намотувала кола довкола території, щоб тільки не заснути, а на світанку, як готувалися співати Літургію і вже на самій Службі таке внутрішнє свято було, якого довго душа не знала. Коли зночі у ранок з нами співали всеможливі птахи, перед очима церква на горбку з улюбленою іконою Спаса нерукотворного, в голові зароїлися різні життєдайні думки.
- В Уневі зустріла друзів, з якими проводила минулого літа табір в Донецькій області. Побувала в найулюбленішому стані самотності: тоді, коли я сама, але серед багатьох людей. Коли внутрішній діалог не суперечить, не заважає і не перебивається з тим що назовні.
- Маємо зараз чудовий період травневих прогулянок з братом, розмов, які творять кожного з нас по-окремо.
- Знову готувала
- Вибачила