А нині вже засяяло світло
Це я про Різдво. І хоч нині лише частина християн вповні вже святкує, але неможливо, просто неможливо не відчувати цієї радості Різдва, попри те, що ще триває наш Передріздвяний піст.
Ця радість пройняла мене вчора величезною вдячністю. Від часу, коли почався Майдан, а почався він мало що раніше від самого Посту, створилася і потреба, і бажання до довгої, до постійної довгої і короткої молитви. Цей Передріздвяний піст несхожий не жоден попередній: він включив особливу Великопосну Ісусову молитву (просто для мене вона асоціюється більше з передвеликоднім постом) - особливу своєю постійністю, особливу темнотою величезного храму, в якому ми її співаємо, особливістю світла кількох лише ламп, які проте нагадують, що ніщо не є даремним.
Вчора ми співали усіма трьома хорами нашої церкви. Це теж незвичайність, бо так співаємо хіба на храмове свято, яке раз у році. І той спів, не без технічних складнощів - бо у кожного хору свій стиль співу, свій темп і свої солісти, але такий, знаєте, як ото у час, коли ми на Майдані гукаємо "Разом- сила".
Господи, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас грішних. І вірю, що так є. Так як вміє тільки Бог - невидимо, обережно і назавжди.
Цей Майдан, ці події так швидко надали справжньості у значення слів, які говорю в молитвах, додали сили нотам, коли співаємо "Боже Великий, Єдиний - нам Україну храни". Кожне "за мир, за Богом бережений народ наш, за правління і все військо" прописується в серці, не втікає від уваги. І це так незвичайно і таке цінне.
Ця радість пройняла мене вчора величезною вдячністю. Від часу, коли почався Майдан, а почався він мало що раніше від самого Посту, створилася і потреба, і бажання до довгої, до постійної довгої і короткої молитви. Цей Передріздвяний піст несхожий не жоден попередній: він включив особливу Великопосну Ісусову молитву (просто для мене вона асоціюється більше з передвеликоднім постом) - особливу своєю постійністю, особливу темнотою величезного храму, в якому ми її співаємо, особливістю світла кількох лише ламп, які проте нагадують, що ніщо не є даремним.
Вчора ми співали усіма трьома хорами нашої церкви. Це теж незвичайність, бо так співаємо хіба на храмове свято, яке раз у році. І той спів, не без технічних складнощів - бо у кожного хору свій стиль співу, свій темп і свої солісти, але такий, знаєте, як ото у час, коли ми на Майдані гукаємо "Разом- сила".
Господи, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас грішних. І вірю, що так є. Так як вміє тільки Бог - невидимо, обережно і назавжди.
Цей Майдан, ці події так швидко надали справжньості у значення слів, які говорю в молитвах, додали сили нотам, коли співаємо "Боже Великий, Єдиний - нам Україну храни". Кожне "за мир, за Богом бережений народ наш, за правління і все військо" прописується в серці, не втікає від уваги. І це так незвичайно і таке цінне.