віднова
на вихідних ми з хором були на реколекціях. Я навіть не знаю як вдаліше описати стиль отця-реколектанта. Це якесь поєднання супер-простих речей з дуже глибокими істинами. Здавалося, ми тільки й слухали казки (справжні казки про козенят і вовка, про верблюда і туриста, про різних людей) , багато-багато сміялися (це при тому, що реколекції були в тиші), але щоразу після наук я виходила з короткими записами в блокноті, за якими хотілося годину-дві посидіти-подумати.
2 чарівні дні серед блискучого сонця і щипаючого морозу і без жодної думки про роботу. Вражаюче.
Вже як з давно забутого минулого виринула можливість довго, скільки захочеш сидіти в каплиці, освітленої тільки свічками, на стільчику, такому які мають монахи Тезе, і розповідати-розповідати Богові про свої пригоди, питати про наміри, спробувати слухати.
Речі, які найбільше живлять зараз - це молитви за інших і любов. Що через перші, що через другу приходить Господь покищо в людях. Так близько.
О, а отець казав, що любов- це лижі, на яких приїздиш до Бога.
2 чарівні дні серед блискучого сонця і щипаючого морозу і без жодної думки про роботу. Вражаюче.
Вже як з давно забутого минулого виринула можливість довго, скільки захочеш сидіти в каплиці, освітленої тільки свічками, на стільчику, такому які мають монахи Тезе, і розповідати-розповідати Богові про свої пригоди, питати про наміри, спробувати слухати.
Речі, які найбільше живлять зараз - це молитви за інших і любов. Що через перші, що через другу приходить Господь покищо в людях. Так близько.
О, а отець казав, що любов- це лижі, на яких приїздиш до Бога.