Багато дядечка Льюїса
Я поділюся шматком Листа №13 Баламута (автор К.С.Льюїс, для тих, хто не читав цієї книги - знайте, це придумана збірка листів старшого чорта до молодшого з вказівками як спокушати людину. Тому там все вивернуте і Ворог - це Бог). Кожен з вас знайшов би якісь свої наголоси. В мене наголос на шматок про неповторність особистості і про волю свою і волю Бога:
"Конечно, я знаю, и Враг не хочет, чтобы люди были привязаны к самим себе. Но это совершенно другое дело. Помни, что Он действительно любит этих маленьких насекомых и до смешного ценит неповторимость каждого из них. Когда Он говорит, что они должны отрешиться от себя, Он имеет в виду отказ от притязаний их своеволия. Когда они следуют этому наказу, Он возвращает им личность во всей полноте и даже хвалится (боюсь, вполне искренне), что они тем больше обретают себя, чем больше принадлежат Ему. Радуясь тому, что они жертвуют даже самыми невинными проявлениями воли, Он ужасается, когда они по какой то причине изменяют самим себе. А мы всегда должны побуждать их к этому. Самые глубокие импульсы и склонности человека -- то сырье, та строительная площадка, которыми Враг снабдил его. Заставив его отойти от них, мы выигрываем очко. Даже в несущественных вопросах желательно подменить его собственные взгляды земными стандартами, условностями или модой. Сам я всегда искореняю из своего пациента всякую личную склонность, например интерес к состязаниям по крикету, коллекционирование марок или любовь к какао. Такие склонности не несут в себе, разумеется, никакой добродетели. Но в них есть какая-то невинность, какая-то смиренность, самозабвение, которые мне противны. Человек, искренне и бескорыстно наслаждающийся чем-нибудь, не обращая ни малейшего внимания на то, что скажут другие, уже самим этим защищен от некоторых наших утонченных методов. Всегда старайся, чтобы пациент отказался от людей, книг, блюд, которые он действительно любит, в пользу "значительных" людей, "самых известных" книги "самых лучших" блюд.
І ще трошки про віру і дію:
"Самое важное - много ли он думает о покаянии и не претворяет ли он его в действие? Пусть эта свинка поваляется в своем раскаянии. Если у него есть к тому склонность, пусть напишет о нем книгу. Это прекрасный способ обезвредить то,что Враг посеял в сердце человека. Пусть он займется чем угодно, кроме активного действия. Ни воображаемая набожность, ни душевный подъем не повредят нам, если мы помешаем им укрепиться в человеческой воле. Как сказал один из людей, активные привычки повторение укрепляет, а пассивные ослабляет. Чем чаще он погружен в чувства, не связанные с действием, тем меньше он способен к действию и в конечном итоге тем меньше он способен к чувству.". Це короткий вступ до коротенької історії про продовження пошуків себе. Після термінового лікування в санаторії серед значно старших людей, прийшло розуміння того, що так зі своїм здоров'ям мені поводитися не можна. Виникло питання як поводитися, а не просто "залишатися хотіти" з тими можливостями, які маю. Я записалася на танго і пішла на аеробіку. Це, звичайно, виклики своїй силі волі і дається все дуже не просто. Але кожен похід - явно малесенька перемога над собою і навіть пізні повертання додому віддають радістю.
Залишається в дії процес співіснування з перфекціонізмом і придирливістю до себе. Річ болюча для мене і тих, хто довкола. Нещодавно дісталося людині, яку люблю і дісталося не дуже заслужено. Відсотків на 60 підігріли пальне гніву емоції і фізична втома. І тут я дуже завдячую в допомозі Льюїсу. Бо поки не добрела до сповіді, уважне вслухання в Листи допомагає мені бодай переключитися з вини себе самої на ситуацію в цілому і те, чого в ній я би ніколи не хотіла повторити більше. Я майже одразу збагнула, що якби мені тільки хвилинку перед тим, як відкрити рота і сказати те, що сказала, згадати як сильно я люблю ту людину, я би знайшла інший спосіб висловити їй свою незадоволеність.
І третя річ - жити в чужому світі мені дуже незатишно. Пристосовувати свої вподобання до тих, які будуть більше пасувати комусь іншому закінчуються тим що все виходить не так як планувалося і закінчується сумно. І як добряче подумати, то моє бачення того, що саме від мене очікують і те, чого напевно справді очікують розходиться одразу. Я можу пожертвувати якимись матеріальними своїми речима і вигодами, але коли стосується зміни мене самої в тому, що мені неприродно - нічого не виходить. Це може буде дуже не на руку мені і можливо я від цього не раз постраждаю в щасті тутешньому, але гірше брехні самій собі це напевно не стане. Тільки щоб це не заглушило здорового прагнення прищіпляти ті добрі зміни, які роблять людину більше схожою на свого Творця.
"Конечно, я знаю, и Враг не хочет, чтобы люди были привязаны к самим себе. Но это совершенно другое дело. Помни, что Он действительно любит этих маленьких насекомых и до смешного ценит неповторимость каждого из них. Когда Он говорит, что они должны отрешиться от себя, Он имеет в виду отказ от притязаний их своеволия. Когда они следуют этому наказу, Он возвращает им личность во всей полноте и даже хвалится (боюсь, вполне искренне), что они тем больше обретают себя, чем больше принадлежат Ему. Радуясь тому, что они жертвуют даже самыми невинными проявлениями воли, Он ужасается, когда они по какой то причине изменяют самим себе. А мы всегда должны побуждать их к этому. Самые глубокие импульсы и склонности человека -- то сырье, та строительная площадка, которыми Враг снабдил его. Заставив его отойти от них, мы выигрываем очко. Даже в несущественных вопросах желательно подменить его собственные взгляды земными стандартами, условностями или модой. Сам я всегда искореняю из своего пациента всякую личную склонность, например интерес к состязаниям по крикету, коллекционирование марок или любовь к какао. Такие склонности не несут в себе, разумеется, никакой добродетели. Но в них есть какая-то невинность, какая-то смиренность, самозабвение, которые мне противны. Человек, искренне и бескорыстно наслаждающийся чем-нибудь, не обращая ни малейшего внимания на то, что скажут другие, уже самим этим защищен от некоторых наших утонченных методов. Всегда старайся, чтобы пациент отказался от людей, книг, блюд, которые он действительно любит, в пользу "значительных" людей, "самых известных" книги "самых лучших" блюд.
І ще трошки про віру і дію:
"Самое важное - много ли он думает о покаянии и не претворяет ли он его в действие? Пусть эта свинка поваляется в своем раскаянии. Если у него есть к тому склонность, пусть напишет о нем книгу. Это прекрасный способ обезвредить то,что Враг посеял в сердце человека. Пусть он займется чем угодно, кроме активного действия. Ни воображаемая набожность, ни душевный подъем не повредят нам, если мы помешаем им укрепиться в человеческой воле. Как сказал один из людей, активные привычки повторение укрепляет, а пассивные ослабляет. Чем чаще он погружен в чувства, не связанные с действием, тем меньше он способен к действию и в конечном итоге тем меньше он способен к чувству.". Це короткий вступ до коротенької історії про продовження пошуків себе. Після термінового лікування в санаторії серед значно старших людей, прийшло розуміння того, що так зі своїм здоров'ям мені поводитися не можна. Виникло питання як поводитися, а не просто "залишатися хотіти" з тими можливостями, які маю. Я записалася на танго і пішла на аеробіку. Це, звичайно, виклики своїй силі волі і дається все дуже не просто. Але кожен похід - явно малесенька перемога над собою і навіть пізні повертання додому віддають радістю.
Залишається в дії процес співіснування з перфекціонізмом і придирливістю до себе. Річ болюча для мене і тих, хто довкола. Нещодавно дісталося людині, яку люблю і дісталося не дуже заслужено. Відсотків на 60 підігріли пальне гніву емоції і фізична втома. І тут я дуже завдячую в допомозі Льюїсу. Бо поки не добрела до сповіді, уважне вслухання в Листи допомагає мені бодай переключитися з вини себе самої на ситуацію в цілому і те, чого в ній я би ніколи не хотіла повторити більше. Я майже одразу збагнула, що якби мені тільки хвилинку перед тим, як відкрити рота і сказати те, що сказала, згадати як сильно я люблю ту людину, я би знайшла інший спосіб висловити їй свою незадоволеність.
І третя річ - жити в чужому світі мені дуже незатишно. Пристосовувати свої вподобання до тих, які будуть більше пасувати комусь іншому закінчуються тим що все виходить не так як планувалося і закінчується сумно. І як добряче подумати, то моє бачення того, що саме від мене очікують і те, чого напевно справді очікують розходиться одразу. Я можу пожертвувати якимись матеріальними своїми речима і вигодами, але коли стосується зміни мене самої в тому, що мені неприродно - нічого не виходить. Це може буде дуже не на руку мені і можливо я від цього не раз постраждаю в щасті тутешньому, але гірше брехні самій собі це напевно не стане. Тільки щоб це не заглушило здорового прагнення прищіпляти ті добрі зміни, які роблять людину більше схожою на свого Творця.