В ніч перед четвергом. Чесне слово, більше собі на пам'ять.

[danka_v_dorozi]

 Друга година ночі. Підтягую хвости, яких розвелося чимало, які не дають жити, прокрадаються в сни з ножами і кошмарами будять. Ні, совість в мене зовсім недружелюбна до здоров'я і компроміси однозначно обертаються хворобами. Тож ліпше вже не спати і хоч щось зробити. І от в цій пізній порі в гуртожитській залі, де інколи бувають конференції, я зовсім не сама. Тут ще більше десятка людей: переважно білорусів, трохи італійців і ще осіб, національність яких я не визначила. Дивлюся на тих студентів-білорусів: першачки, бакалаврат, третій місяць навчання, пишуть есе. І... майже рідна для наших земель картина: близько десятка бляшанок з-під пива, чіпси, йогурт, шоколад і якесь там печиво. Але річ, яка мене значно більше схвилювала і змусила усміхатися і частенько заглядати і прислухатися до них, зовсім в іншому. Таке теж звичне для наших земель, і серед західноєвропейських студентів нічого схожого я не зауважувала: білоруси сидять і разом пишуть свої есе. Кожен має іншу тему, але всі стосуються конкретної великої теми в філософії, тож кожен переймається по можливості темою сусіда і! ...вони вивели спосіб, який вони вірять, дієвий для написання: оскільки всі теми до певної міри пов'язані, то помагаючи сусідові можна якимсь чином просунутися у вивчені і власної теми. Є хлопчик- просто унікал! Він пересідає по колу і кожному помагає сформулювати загальну думку для есе. Не заучка, не такий, що хоче вивищитися, а просто допомагає і ой як вселяє надію у всіх, хто до цього часу вже трохи підупав в дусі. Я чесне слово вражена. Навіть не знаю, чи написав він своє есе, але за цей вечір і ніч в нього есе-дітищ як мінімум шість. 
Я скажу, що річ тут не в розумності, а в особливому вимірі людяності, чи що…

До нині конкретні білоруські співмешканці асоціювалися лише з розгардіяшем в одній з кухонь, яка перетворилася на жертву атомної війни, дикими слонячими шумами на коридорі посеред ночі і російською мовою всю-ю-ю-ю-ди. Прекрасно, що я залишилася тут наніч :)

В продовження... вже по третій. Хлопці порозставляти стільці навколо столів і ходять на них колами, з закинутими за спину руками, з розумними фразами і веселими зауваженнями. Ну так, в такій годині я також люблю пофілософувати :)